Класнючо.jpg
Ця стаття входить до списку хороших статей Коти-Вояки Вікі. Вона максимально інформативна, якісно написана і має ілюстрації.

Вохрошубка — темна черепахова кицька з зеленими очима.

Життєпис[ред. | ред. код]

Цикл "Пророцтва починаються"[ред. | ред. код]

Ліс таємниць[ред. | ред. код]

Вохронька народжується у Злотоквітки. На думку Вогнесерда, який заходить відвідати ясла, кицька схожа на свою мати.

Здіймається буря[ред. | ред. код]

Вохронька вперше виходить з ясел разом із братом Ожинком та мамою. Вогнесерд здогадується, що Вохронька є донькою Тигрокігтя. Під час пожежі вона покидає табір зі Злотоквіткою.

Небезпечний шлях[ред. | ред. код]

Темносмуг веде Вохроньку й Ожинка до кордону з Тіньовим Кланом на зустріч із батьком — Тигрозором. Вохронька скаржиться на біль у лапках від утоми. Зустрівши батька, вона захоплюється тим, що він є провідником та обіцяє стати найкращою мисливицею. Перш ніж Тигрозір встигає розповісти їй з братом про своє минуле, Вогнесерд відсилає їх із Темносмугом до табору.

Коли до табору приносять тіло загиблого Прудколапа, вона й Ожинко нажахані смертю зведеного брата.

Після перемоги Громового Клану в битві за Сонячні Скелі Вохронька з братом зустрічають сокланівців. Черепахова кицька запитує Вогнесерда про Сіросмуга.

Пізніше вона стає новачкою Орлякошуба. Коли вона з виховником, Ожинолапом і Вогнесердом ідуть знайомитися з Громовими кордонами, Вогнесерд вирішує розповісти новакам правду про Тигрозора. Вохролапка шокована вчинками батька, та все ж дякує Вогнесердові за розповідь.

Під час евакувації Клану з табору через зграю собак Темносмуг хоче відвести Вохролапку з братом у "більш безпечне" місце. Котів помічає Вогнесерд та наказує Орлякошубові приглядати за новаками.

Темні часи[ред. | ред. код]

Після повернення до табору, Вохролапка запитує Вогнесерда, чи буде він їхнім провідником.

Згодом новачка розлючена тим, що Дрібновух уже порівнює її з батьком, хоча вона лише трохи запізнилася з чисткою його старої підстилки. За її словами, такі нарікання вона чує вже не вперше. Поки Ожинолап не бачить, Вохролапка тікає з табору. Громовим котам не вдається знайти її за запахом.

На зустрічі Громового та Вітряного Кланів з Тигровим Кланом виявляється, що Вохролапка добровільно перейшла до Тигрового Клану. Сама ж новачка нічого не пояснює колишнім побратимам та не відповідає Ожинолапу на його запитання.

Вохролапка приймає участь у битві з Кривавим Кланом у складі Левиного Клану. Вона разом з іншими новаками б'ється проти Кістяка. Тут-таки ж новачка рятує Ожинолапа від кігтів Зубощерба. Після битви Вохролапка вирішує залишитися у Тіньовому Клані.

Спецвидання «Шлях Вогнезора»[ред. | ред. код]

Вохрошубка вперше приходить на Зборище войовницею. До неї кидається Ожинокіготь, і воячка розповідає йому про закінчення навчання. На цьому ж Зборищі Чорнозір представляє її як воячку Тіньового Клану.

Цикл "Нове пророцтво"[ред. | ред. код]

Північ[ред. | ред. код]

На Зборищі Вохрошубка розповідає Ожинокігтю про свій сон, у якому до неї приходив Ночезір. Колишній провідник Тіньового Клану говорив, що на ліс насувається біда, а її обрано, аби вона зустрілася під час молодого місяця з іншими обраними котами. Усі разом вони мають послухати, що їм скаже північ. Оскільки з Громового Клану обрано Ожинокігтя, сестра з братом вирішують прийти до Чотиридерева під час молодика, сподіваючись дізнатися, кого Зореклан обрав з інших двух Кланів.

Вохрошубка приходить на зустріч. Обранцями з Річкового й Вітряного Кланів виявляються Перохвоста та Воронолап. Окрім них приходять також Вивірколапка та Бурешуб. Вже опівночі Вохрошубка гадає, що навряд чи щось відбудеться. Воячка вирішує розповісти про сон Чорнозорові, якщо до наступного Зборища вони не отримають ще один знак. Кішка йде назад до Тіньового табору.

Згодом Вохрошубку знаходить Ожинокіготь біля каштана на території Тіньового Клану та переповідає їй свій сон про Сонцеспад. Войовниця погоджується піти до Сонцеспаду разом з іншими. У ніч перед підповнею вона знову приходить до Чотиридерева. Вохрошубка не розуміє, чому Ожинокіготь дозволив Вивірколапці вирушити з ними, але все ж не проти.

Разом з обраними котами, Бурешубом та Вивірколапкою войовниця йде до амбару Круколапа та Ячменя. Там вони ночують, а на світанку вирушають до Високих Скель. Вохрошубка дивується з того, що Ожинокіготь дозволяє Громовій новачці розмовляти з ним, як їй заманеться. Спустившись зі скель, мандрівники проходять поле з вівцями та виходять до першого Громошляху. Вохрошубка та інші обранці сумніваються у снах Ожинокігтя та в тому, чому вони мали б іти в таку далеку подорож. На іншому боці Громошляху в одному із садів Двоногів Вохрошубка та інші відбиваються від кицюнь. Разом з іншими вона доходить до напіврозваленої стіни у полі, після того як переходить ще один Громошлях. Вохрошубка погоджується переночувати тут. Вивірколапка показує Тіньовій кішці ставочок, де можна попити. Та вже за мить Вохрошубка повертається і злиться на новачку, бо вода була солоною. Ожинокіготь висловлює припущення, що це може бути знаком; Тіньова воячка виглядає нажаханою.

Упродовж наступних днів подорожні переходять численні поля. У кінці лану Вивірколапка застрягає у паркані; доки коти сперечаються, Вохрошубка з Перохвостою допомагають новачці вислизнути з огорожі.

Коли за котами женеться собака, невідомий кіт каже їм залізти на дерево. Подорожні знайомляться з темним старим котом на ім’я Мурко. Вохрошубка спочатку не впевнена, чи можна довіряти Мурку, але таки погоджується піти до ставочку в саду Двоногів та поїсти риби. Тіньова воячка стоїть на чатах біля папоротнику, поки інші розповідають Муркові про Сонцеспад та пророцтво.

Мурко відводить мандрівників до угіддя Двоногів. Вохрошубка відмовляється їсти кицюнячу їжу в одному з гніздів, тож залишається насторожі. Коли коти розуміють, що старий кіт весь час вів їх у протилежному напрямку, Вохрошубка думає, що вони навряд чи виберуться звідти. Згодом на них нападають щури та ранять Вохрошубчине плече. Вивірколапка обмотує павутиною рану войовниці. Тіньова кішка та інші залишаються на ночівлю з протилежного боку від звалища зі щурами. Подорожні коти продовжують іти через угіддя Двоногів. Вохрошубці стає гірше: рана на плечі запалилася, тому вона постійно накульгує. Хоча кішка занадто горда, аби зізнатися, що їй боляче.

Коли Мурко нарешті виводить обранців до лісу, коти зупиняються там пополювати та відпочити. Вивірколапка знаходить у лісі корінь лопуха, завдяки якому Вохрошубці стає краще.

Наступного ранку мандрівники минають пустирище, де Вохрошубка знову починає сильно накульгувати. Коли Ожинокіготь падає зі скелі у воду Сонцеспаду, Вохрошубка нічим не може допомогти та боїться, що її брат може втонути.

Потрапивши до печери, коти зустрічають дружелюбну борсучиху Північ. Вохрошубка з допомогою Перохвостої потрапляє з іншими котами до печери Півночі. Борсучиха бачить рану воячки та лікує її коренем лопуха. Після того Північ наполягає, що вони мають залишити ліс, бо Двоноги збираються будувати новий Громошлях, руйнуючи дім чотирьох Кланів.

Сходить місяць[ред. | ред. код]

Вохрошубка спокійно спить у печері Півночі разом з усіма. Схоже, завдяки зіллю Півночі рана тривожить її менше.

Прокинувшись, шестірка котів вирушає через пустир у супроводі Півночі. Дорогою вони перехоплюють Мурка та йдуть до лісу пополювати. Вохрошубка всім своїм виглядом показує, що може сама подбати про себе, і теж рушає полювати.

Після того коти, за порадою борсучихи, вирушають до гір. Хоча спочатку плече не тривожить Вохрошубку, коли група котів змушена перестрибувати через урвище, вона знову починає накульгувати. На протилежному боці Вохрошубка залишається під кущем відпочити разом з Вивірколапкою, Бурешубом та Ожинокігтем. Вохрошубка помічає, що насувається дощ.

Підйом углиб гори стає все важчим для Тіньової воячки. Після того, як групу котів змиває паводком уздовж водоспаду вниз, їх знаходить двійко котів із Племені Стрімкої Води. Вохрошубка йде разом з товаришами до печери Племені, яка знаходиться за водоспадом.

Коли Плем’я ділиться свіжиною з подорожніми котами, Перохвоста вмовляє черепахову кішку з’їсти мишку. Вохрошубка здогадується, що у Племені звичаї схожі на Кланові, та дивується, коли дізнається, що горні коти нічого не знають про Зоряний Клан. Кішка помічає, що Плем’я чимось занепокоїне та питає Мряку про це.

Вночі шестірка котів збирається поговорити; Вохрошубка погоджується з тим, що їм варто вирушати додому, бо ж скоро настане гололист. Цієї ж ночі у неї починається кровотеча з плеча, тому Скелевидець вирішує оглянути рану та підшукати потрібні трави. Вохрошубка почувається наляканою, коли товариші залишають її відпочивати та йдуть на полювання зі звіроловами.

Згодом плече Вохрошубки майже загоїлося, хоча трохи затерпло. Вона зізнається товаришам, що шум водоспаду зводить її з розуму.

Вохрошубку та інших силою заводять до Печери Шпилястих Каменів на Віщування. Коли вона з товаришами хоче допомогти Бурешубові вибратися звідти, вартові печери виштовхують їх до головної печери. Тіньова воячка обговорює з котами план порятунку Бурешуба.

Лісові коти йдуть геть з території Племені у супроводі вартових. Вохрошубка помічає, що ті стежать за ними, можливо, на випадок, якщо вони захочуть повернутися. Група мандрівників зупиняється відпочити у трав’яній улоговині біля джерельця. Тіньова кішка вирішує стояти на чатах та запевняє друзів, що з плечем усе добре. У сутінках лісові коти рушають назад до печери, а Вохрошубка замикає ходу. Вже біля водоспаду Тіньова воячка скрикує від жаху, побачивши Гострозуба. Доки Гострозуб атакує Плем’я Стрімкої Води, черепахова кішка разом з іншими лісовими котами пробираються до Печери Шпилястих Каменів та рятують із полону Бурешуба.

Бурешуб відводить товаришів до діри, що йшла вглиб від підніжжя скелі та яку Вохрошубка вирішує перевірити. Войовниця повідомляє котам, що там безпечно, тому вони залазять туди відпочити. Там лісових котів знаходять троє колишніх котів Племені. Вохрошубка з іншими котами розмовляють про долю Пазура, Птахи та Каменю. Коли Пазур запитує про Студню, Тіньова кішка каже, що вона така ж щаслива, як і інші, наскільки це було можливо.

Пізніше Бурешуб висловлює рішення повернутися та допомогти Племені вбити Гострозуба, на що Вохрошубка говорить, що, на її думку, це геть мишомізка ідея. Але, оскільки Ожинокіготь теж готовий повертатися, запевняє, що буде йти з ними.

Лісові коти разом з вигнанцями приходять назад до печери та розробляють план. Вохрошубка обговорює з Ожинокігтем, де краще залишити кроля-приманку. Як тільки Гострозуб прибігає до Племені, черепахова кішка ховається у розколині біля входу.

Коли Перохвоста помирає, Вохрошубка стоїть поблизу, відчуваючи жаль.

Дорогою додому Вивірколапці сниться поганий сон, проте Тіньова кішка заспокоює новачку.

Світанок[ред. | ред. код]

Вохрошубка разом із друзями поспішають додому, проходячи через пустир. Вони домовляються привести своїх провідників до Чотиридерева, щоб вони побачили знак вмирущого вояка. Тіньова воячка сумнівається, що Чорнозір погодиться прийти.

Вохрошубка та Чорнозір з’являються на зустрічі біля Чотиридерева, яке нещодавно зруйнували Двоноги. Кішка сумно розповідає мандрівникам, що побратими поводилися так, ніби взагалі її не знають, а кошенята Маківки злякалися її. Хоча Чорнозір погодився залишити ліс.

Ще до місяцепіку Вохрошубка змушена повертатися до табору, коли Чорнозір вирішує більше не чекати знамення.

Пізніше Тіньова войовниця прибігає до Сонячних Скель та благає Громовий Клан допомогти їм: Двоноги напали на табір Тіньового Клану. Вогнезір та Високозорий, чий Клан теж перебував на Сонячних Скелях, відразу погоджуються. Вохрошубка разом із підмогою швидко евакуюють котів із табору та тікають до Сонячних Скель.

Згодом вона вирушає з побратимами на влови та, коли зустрічає Ожинокігтя, відмовляється полювати з Громовим Кланом, бо вона – Тіньова воячка.

Коли Клани перетинають залишки пустирища, Вохрошубка допомогає Річковому новаку вибратися з багна. Порадившись із друзями, кішка йде з одного боку від групи, аби приглядати за Кланами. Як тільки за групою котів починає бігти собака, разом із Ожинокігтем та Воронолапом вона відводить пса від Кланів.

Після відпочинку коти рушають до Високих Скель. Там Вохрошубка з товаришами-мандрівниками збираються, щоб вирішити, куди їм іти далі. Аж раптом п’ятірка нарешті отримує знак вмирущого вояка. Черепахова кішка розуміє, що Північ мала на увазі не камінь, що на галявині Чотиридерева, а Високі Скелі, де вони і мали отримати знамення. Обговорюючи з провідниками та вояками майбутню подорож, воячка каже, що їм краще перейти гори тим шляхом, яким обранці йшли під час повернення до лісу.

Коли Клани збираються переходити великий Громошлях, Чорнозір дозволяє Вохрошубці керувати процесом. Завдяки войовниці Тіньовий Клан безпечно перетинає Громошлях.

Перебуваючи у горах, Клани зупиняються перепочити. Дехто – серед них і Вохрошубка – відправляються на полювання. Згодом, коли декілька вартових знаходять групу лісових котів, вона допомогає вести Клани до печери Племені Стрімкої Води.

Скелевидець, оголошуючи бенкет на честь Перохвостої, вшановує Вохрошубку та її друзів з подорожу за допомогу в убивстві Гострозуба. Також черепахова кішка вітає Воронокрила, коли той проходить церемонію назовництва та стає вояком.

Чотири Клани залишають Плем’я; Тіньова воячка допроваджує котів до нового дому біля озера.

Стожари[ред. | ред. код]

Вохрошубка спускається схилом поки що незнайомого лісу поруч із друзями. Побачивши конярку, вона з огидою шипить, хоча також помічає, що гнізд Двоногів не видно. Як тільки лісові коти зупиняються для відпочинку, Тіньова войовниця залишає товаришів та йде до їхньої воєводи – Бурошубки.

Вохрошубка підходить, аби привітати новоспечену воячку Вивіркострибку.

Черепахову кішку обирає Чорнозір для розвідування території навколо озера.

Дорогою загін бачить напівміст, що нависає над водою, а Вохрошубка сподівається, що це не натяк на можливу присутність Двоногів у цьому лісі. Майже одразу після того, як група знаходить потенціальну територію для Річкового Клану, Вохрошубка затримується порибалити у річці обабіч товаришів. Воячка підмічає, наскільки близькими стали Вивіркострибка й Ожинокіготь.

Біля неширокого Громошляху Вохрошубка завважує, що запах Двоногів слабкий і старий та гадає, що їх не було тут досить давно. Далі загін потрапляє у сосновий бір, який найбільше схожий на колишню територію  Тіньового Клану. Вохрошубка вперто хоче продовжити пошуки підходящого місця для нового табору. Через це вона навіть свариться з Мрячконіжкою.

Посеред соснового лісу коти знаходять гніздо Двоногів, у саду якого на Громових котів нападають двоє кицюнь. Вохрошубка саме біжить до них на допомогу з Воронокрилом, проте вояки тут-таки змушені тікати вже від Двонога кицюнь. На щастя, через те, що вони пішли шукати кицюнь, Вохрошубка знаходить чудове місце для табору Тіньового Клану – напівприховану ожинником лощовину.

Наступного дня Вохрошубка підбадьорює свого брата, побачивши, як той хвилюється та сподівається знайти сьогодні новий дім для Громового Клану.

Загін далі обстежує територію, зайшовши цього разу до лісу, що нагадує територію Громових котів. Заховавшись у норі під корінням, аби відпочити, Вохрошубка каже Громовим воякам, що Двоноги не будуть для них великою проблемою у цьому лісі, як не були до цього у колишньому.

Коли Ожинокіготь та Вивіркострибка знаходять лощовину для табору Громового Клану, Тіньова войовниця, трохи почекавши зовні, спускається за ними.

Знайшовши дорогою і новий дім для Вітряного Клану, Вохрошубка із загоном повертаються до галявини, де тимчасово зупинилися Клани. Пізніше, коли настає час рушати до нових домівок, Вохрошубка прощається з Ожинокігтем, Вивіркострибкою та Воронокрилом і йде до побратимів.

Якийсь час потому Вохрошубка знаходить на кордоні з Громовим Кланом Тіньовий патруль, що ось-ось збирається напасти на Громових вояків через порушення ними встановлених кордонів. Воячка намагається зупинити Горобинокігтя, на що той починає насміхатися з неї через напівкровність.

На першому Зборищі, яке відбулося на тій галявині, де Клани спершу зупинилися, Вохрошубка радо вітається зі своїм братом. Кішка додає, що вони надто багато пережили, аби в момент усе забути та поступитися звичній ворожнечі.

Сутінки[ред. | ред. код]

На Вохрошубку зненацька нападає чорно-білий кицюня, що живе у гнізді на території Тіньового Клану. Сутичка відбувається якраз на кордоні з Громовим Кланом, тож їх випадково помічає Вивіркострибка та допомогає черепаховій кішці відбитися від котяри. Загнаний та тривожний вигляд Вохрошубки змушує Вивіркострибку випитати в Тіньової воячки, що сталося. Вохрошубка пояснює, що ті двоє кицюнь приносять немалі проблеми Тіньовому Кланові.

Вохрошубка знехотя приймає пропозицію Вивіркострибки, аби Громові коти допомогли Тіньовому Клану вгамувати кицюнь. Воячка у складі Тіньового патруля рушає з Громовими вояками до гнізда Двоногів. Там коти придумують план, як спіймати боягузів та змусити дати обіцянку не чіпати Тіньових вояків. Вохрошубка виконує роль приманки та відводить кицюнь подалі від гнізда. Коли за сигналом Бурошубки об’єднані сили патрулів атакують, черепахова кішка та Дощовус притискають смугасту кішку до землі.

Розібравшись із кицюнями, вже біля Тіньового табору Вохрошубка дякує Ожинокігтю за допомогу.

Захід[ред. | ред. код]

На Зборищі Вохрошубка підходить та сідає біля Ожинокігтя. Войовниця співчутливо питає брата, як у них справи після нападу борсуків. До того ж вона спростовує підозри Ожинокігтя щодо Листоплесої, бо Тіньовий Клан почув про проблеми Громового не від Дрібнохмара, а від Шулікокрига, під час патрулювання кордонів. При згадці спроби Тіньового Клану захопити більше земель Громового Клану Вохрошубка виправдовується перед братом: вона казала Бурошубці, що це погана ідея, але воєвода, звісно, не слухала її.

Уві сні, на зустрічі з Тигрозором, воячка вперто відмовляється від амбіційних пропозицій батька та не дає йому себе залякати. Вона випадково натикається на Ожинокігтя, що ховається у траві. Вохрошубка здогадується, що її брат приходить сюди вже не вперше. Кішка намагається достукатися до смуганя, нагадуючи йому, що він уже є чудовим вояком та через що вони пройшли, силкуючись позбутися Тигрозорової спадщини. Також Вохрошубка додає, що була навіть рада, коли Бич вбив їхнього батька.

Цикл "Сила трьох"[ред. | ред. код]

Прозір[ред. | ред. код]

Вохрошубка зазначена у Громадянстві. Вона стає королевою.

Спецвидання "Таємниці Кланів"[ред. | ред. код]

Тіньова войовниця описує обрив біля Сонцеспаду та саме безкрайне плесо, в якому на горизонті тонуло сонце. Також кішка розповідає, як вона з Ожинокігтем та Вивірколапкою впали в одну з розколин і мало не втонули.

Родовід[ред. | ред. код]

Мати:

Батько:

Брат:

Молочний брат:

Молочна сестра:

Єдинокровні брати:

Єдинокровна сестра:

Дідусі:

Бабусі:

Прабабусі:

Прадідусь:

Дядьки:

Тітки:

Єдинокровний дядько:

Двоюрідні дідусі:

Двоюрідні бабусі:

Двоюрідні брати:

Двоюрідні сестри:

Троюрідні брати:

Троюрідні сестри:

Племінники:

Племінниця:

Двоюрідні племінниці:

Двоюрідний племінник:

Далекі родичі:

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  1. Оскільки її батько має кров з Небесного Клану, то і вона також.
  2. Кейт Кері уявляє Вохрошубку темно-коричневою та смугастою.
  3. Вона випадково описана блідо-рудою на сторінці 241 книги "Ліс таємниць". Пізніше колір її шубки змінили на черепаховий. Коли Вікі запитали про це, вона сказала, що Вохрошубка мала бути рудувато-брунатною/блідо-рудою протягом усієї серії.

Помилки[ред. | ред. код]

  1. У книзі "Здіймається буря", на сторінці 27, вона названа світло-рудою.
  2. У книзі "Небезпечний шлях", на сторінці 251, хутро кішки назване рудим.
  3. На сторінці 161 книги "Темні часи", сказано, що у Вохролапки бурштинові очі.
  4. У книзі "Здіймається буря" (видання, підписане до друку 06.02.17) на сторінці 28, Вохронька помилково названа Ярком.
  5. У книзі "Північ", на сторінці 32, Вохрошубка була названа Вохролапкою.
Community content is available under CC-BY-SA unless otherwise noted.