«Доля Небесного Клану» — третє спеціальне видання серії «Коти-Вояки». Хронологічно дії відбуваються після «Шлях Вогнезора».
Обкладинка[]
На тлі затуманених гір зображена Листозірка. Нагорі — ім'я автора та напис «Коти-Вояки» ясно-фіолетового кольору. Внизу написана назва книги великими сріблясто-білими буквами, під ним — символи всіх Кланів.
Офіційний опис[]
Завдяки Вогнезору Небесний Клан знову відродився. Провідниця Листозірка переконана, що вони неодмінно виживуть там, де давні коти зазнали невдач. Утім зовні купа ворогів, які тільки й чекають нагоди напасти, а до того ж і всередині Клану повсякчас трапляються сутички. Чи бути новому Небесному Клану? Чи вийде подолати всі негаразди й уникнути небезпеки? Про це знають лише зоряні предки. Будь обережна, Листозірко!
Анотація[]
Минуло вже кілька сезонів відтоді, як у долині завдяки Вогнезору знову оселився Небесний Клан. Під проводом Листозірки він процвітає й віддано дотримується вояцького правильника охороняє свої кордони, виховує новаків, піклується про старійшин. Утім об'єднати в одному таборі нащадків древніх Небесних котів, звичайних кицюнь і самітників не так вже й просто. Листозірка намагається зробити все можливе, щоб уникнути розколу Клану. Тим паче після того, як отримала уві сні тривожне послання від зоряних предків. Чи достатньо міцне коріння пустив Небесний Клан у долині? Чи втримається він під тиском небезпек?
Сюжет[]
У пролозі восьмеро котів старого Небесного Клану повертаються до свого табору, зазнавши жорстокої поразки у битві зі щурами. Павукозір визнає, що не здатен вести котів далі та заявляє, що Небесного Клану більше не існує. Виникає суперечка: частина вояків іде до Двоногів, інші обирають самітницьке життя, а решта — старійшини, провідник і медикіт — залишається у таборі. Орлякосердий каже, що колись тут ще житимуть коти, і якщо Небесний Клан хоче вижити, хай пускає коріння глибше.
Листозірка прокидається від кошмару, де у таборі бурхала повінь, і, заспокоївшись, збирається провести церемонію посвячення у вояки. Вирішивши не чекати на «денних» вояків, вона висвячує Дрібнолапку, Стриболапа та Рінелапа у вояцтво та нарікає їх новими іменами — Стрибожаром, Дрібнохмаркою і Рінесмерком.
Між постійними та денними вояками постійно царює напруга, що не дає Листозірці спокою і вона задається питанням, чи можливо якось згуртувати цей Клан. Уві сні до провідниці навідується Плямолистка та показує їй видіння, де Орлякосердий пророчить Небесному Кланові пускати коріння глибше, якщо той бажає вижити. Листозірка розповідає про свій сон Луноспівій, і та зізнається, що бачила те ж саме видіння. Зрештою, вони вирішують почекати ще одного знаку від предків.
Макґайвера та Гарвімуна тимчасово виганяють з Клану за погану поведінку, а Полинолап, впавши зі скелі, знаходиться під наглядом Луноспівої. Листозірка хвилюється, почувши, що це було результатом чергової суперечки за походження від Небесного Клану. Під час віча до табору приходять чужинці, які виявляються Палимоном, Корою, Вуглем і Куцанем. Вони розповідають, що часто згадують свою зустріч із Вогнезором, тому вони прагнуть якнайбільше дізнатися про Кланове життя. Листозірка вирішує прийняти їх до лав своїх вояків.
Палимон разом зі своїми котами встрягає у чергову суперечку зі зграєю Ошуста, яка заявляє свої права на територію Двоногів. У результаті бійки Персі втрачає око, а Палимон хвилюється за свою доньку Рудку, яка без попередження пішла гуляти вулицями.
Під час патрулювання Небесні коти виявляють на своїй територію купу лахміття Двоногів, що аж кишить щурами. Це схвильовує котів, особливо тих, хто брав участь у нещодавніх битвах із пацюками. Але Палимон вигадує план, як позбутися їх, і Листозірка, посперечавшись із Гострокігтем, усе ж вирішує дослухатися до ідей волоцюги. Провівши тренування, Небесний патруль вирушає до купи сміття, де отримує перемогу над пацюками.
Палимон сперечається із Рудкою, яка запевняє батька, що їй більше не потрібен нагляд. Стривожений Палимон, гуляючи садами, зустрічає Ошустових Шкіпера та Мішу, що мучають домашнього кролика. Палимон тримається осторонь і нагадує собі, що його котам не потрібно наживати собі ворогів серед Двоногів, але, зжалившись над тваринкою, збирається завдати смертельного удару. Та в сад виходить розлючений Двоніг, і Ошустові посіпаки тікають геть, облишивши Палимона, на якого Двоніг зганяє злобу. Наостанок, Шкіпер попереджає Палимона, аби той тримав Рудку подалі.
Листозірка продовжує підозрювати Палимона та його котів, а Біллішторм розповідає провідниці, як бачив їх разом із Небесним патрулем на території Двоногів, що приголомшує Листозірка, адже патруль вів Гострокіготь.
Після Зборища Гострокіготь свариться із Луноспівою, оскільки медикішка каже провідниці, що розглядає «денну» новачку Веснянколапку, як претендента на роль своєї учениці. Листозірка розбороняє їх і каже поки не тиснути на Веснянколапку.
Листозірка іде на полювання із Корою, де намагається вивідати у кішки, чи сталося на території Двоногів щось таке, що змусило їх піти, але Кора уникає відповіді. Повернувшись до табору, Листозірка висвячує всю четвірку волоцюг у вояки, але ті бажають залишити свої імена. Охоплена сумнівами, Листозірка повертається до свого кубла, і уві сні до нею навідується коти Зореклану. Провідниця біжить разом із ними лісом, відчуваючи піднесення, а Плямолистка каже їй хапати цю мить.
До табору досі не навідується Крутьколап, який пішов лікуватися до своїх Двоногів, тому, аби переконатися, що з ним все гаразд, Листозірка разом із Білліштормом вирушають до його дому, де навіть куштують їжу кицюнь, але швидко покидають оселю, щойно Двоноги повертаються назад. Розмовляючи із Білліштормом, Листозірка не розуміє, чим так приваблюють котів Двоноги.
На території Небесного Клану вкотре був помічений невідомий самітник, але патрулю вперше вдається із ним заговорити. Листозірка, розуміючи, що той є Клановим нащадком, пропонує йому приєднатися до них, але кіт відхиляє її пропозицію.
Рудка знову свариться із батьком і йде геть. На волоцюг Палимона нападають Двоноги, і наостанок, той встигає побачити доньку поряд з Ошустовим посіпакою. Наздогнавши їх, Палимон із жахом дізнається, що Рудка знала про цей напад завдяки Гарлі.
Чорнодряпка ділиться своїми переживаннями із Листозіркою, що Землезуб став зовсім похнюпленим. Аби не обділяти своїх вояків увагою, провідниця іде із ним на полювання, де дізнається про його панічний страх перед Двоногом, що колись утримував у себе Пелюстконосу та її кошенят. У таборі Землезубові дають макових зернят і кіт, заспокоєний, розповідає, що той Двоніг запирав його у кублі та майже не годував. Поряд завжди ходив собака, який страхав Землезуба, і одного разу кіт втік геть до лісу, де його підібрали Небесні коти. Вражені його історією, вояки вирішують діяти, адже цей Двоніг і далі мучитиме різних котів, а окрім цього, він становить загрозу для Небесного Клану. Вирішивши залякати Двонога та його собаку, вони вигадують план, який урешті дає позитивний результат.
Палимон розповідає своїм котам, що Ошуст вирішив вигнати їх руками Двоногів, а наодинці з Куцанем зізнається, що Рудка зрадила їх. Розмова переривається тим, що Палимон ловить Ошустову поплічницю Цибульку, і та розповідає йому, де знаходиться табір їхнього очільника. Палимон вирішує іти битися, але Куцань переконує його спочатку поговорити із матір'ю Рудки — Оксамиткою, аби врятувати доньку.
Через те, що «денні» вояки не беруть участі у виправах Небесного Клану, напруга між ними та постійними вояками з кожним днем посилюється. До Клану вирішує пристати самітник, який раніше відхилив запрошення Листозірки. Але він відмовляється брати новацьке ім'я, тому залишається Шугаєм. Пізніше, Листозірка дізнається, що Гострокіготь залякав Шугая лисицею, мовляв, із Кланом вона не становитиме йому небезпеки. Провідниця обурена вчинком воєводи, адже лисиці більше немає, і робить йому зауваження, на яке він, утім, майже не звертає уваги.
Помітивши, що Листозірка зблизилася із Білліштормом, Луноспіва каже їй викинути його з голови, адже у Клані зараз велика напруга і до того ж вона обрала шлях, яким мусить іти сама. Засмучена Листозірка відмовляється іти будь-куди із Білліштормом. Вояк гадає, що вона відкидує його, бо він кицюня.
Небесний Клан виявляє на своїй території поранене дитинча Двоногів. Виникає суперечка, чи варто втручатися у цю ситуацію, але Листозірка каже, що вони мають допомогти Двоноженяті. Вони знаходять біля дитинчати наплічник із різними речами й розкидують їх дорогою від дому батьків-Двоногів до своєї території. Завдання завершується успіхом.
Крутьколапа висвячують як вояка Крутькошипа, але опісля він відмовляється залишатися у Клані й повертається до Двоногів. Поночі Листозірка бачить патруль Гострокігтя, що вирушає з табору разом із Палимоновими друзями. Зацікавлена, вона слідкує за ними аж до території Двоногів, а потім відкрито запитує їх про цю дивну виправу. Провідниця ледь не свариться із Гострокігтем, коли Палимон відкриває їй правду, що він і його друзі прийшли шукати допомоги у Небесному Клані.
Палимон розмовляє з Оксамиткою, але та каже йому залишити Рудку в спокої, інакше донька зненавидить його. Він і Куцань вирішують іти до Небесного Клану по допомогу, бо самостійно вони не зможуть дати відсіч Ошусту.
Волоцюги просять у Листозірки допомоги. Уві сні до неї приходить Небостраж і говорить, що Небесний Клан у змозі допомогти іншим. Проте йому суперечить Ластівколіт, що гарчить Листозірці не проявляти жодної поблажливості, та кидається на Небостража.
На табір нападають бджоли, і Луноспіва гадає, що це був знак. Пізніше, медикішка каже Листозірці, що десь далеко буде біда між котами, і якщо Небесний Клан не втрутиться, то вона дійде до їхнього табору. Листозірка вирішує піти за Палимоном і дати бій Ошусту.
Починається битва. Листозірка зі своїми вояками допомагають королеві з банди Ошуста віднести кошенят у безпечне місце, але на провідницю нападає Міша та забирає її перше життя.
На поле битви вривається Рудка й каже батькові, що перейшла до Ошуста тільки заради Гарлі. Палимон нападає на нього, але в останню мить Рудка закриває коханого собою і приймає смертельний удар на себе. Вона помирає, а Листозірка каже волоцюгам поділити територію та захищати свої угіддя. Дорогою додому Листозірка примирюється із Гострокігтем. Вона нарікає Веснянколапку новачкою Луноспівої та заявляє, що Небесні коти — не лісові, тому мають бути раді усім. Наприкінці, Листозірка розуміє, що в праві обирати не тільки долю Клану, але й свою власну і вирішує поговорити з Білліштормом.
Галерея[]
Іноземні обкладинки[]
Помилки[]
- У Громадянстві, замість гербу Небесного Клану, зображений герб Громового.