«Небезпечний шлях» — п'ята книга першого циклу «Пророцтва починаються» серії «Коти-Вояки».
Обкладинка[]
Традиційно для першого циклу на обкладинці зображений Вогнесерд на фоні зоряного неба, видні також й гілки дерев. Над назвою книги зображено силует кота, що дивиться вгору. Під назвою видніється напис:
"Сезон полювання відкрито! Тримай вуха напорошеними, а очі — відкритими, бо тепер ти не мисливець лісу, ти — здобич..."
Офіційний опис[]
"Вогонь врятує Клан!" — давнє пророцтво воїнів-пращурів нарешті справдилось. Але якою ціною?.. Вогнесерд втрачає спокій і своїх побратимів, намагаючись дізнатися, що за небезпечний ворог полює на Громових котів у лісових хащах.
Анотація[]
Клан ще не оговтався після великої пожежі, а на нього вже знову чекає небезпечне випробування. У прадавньому лісі оселилося зло. Щось невідоме і надзвичайно жорстоке полює на котів — щось, перед чим безсилі пазурі так зуби наймогутніших вояків. Зореклан намагається попередити Вогнесерда і Синьозірку про небезпеку. Та чи зможуть вони прислухатися до голосу пращурів і подолати власну ворожнечу, щоб урятувати Клан?
Присвячення []
Особлива подяка Черіт Болдрі.
Для справжнього Ожинолапа.
Сюжет[]
У пролозі зграя собак виривається на волю. Їхній вожак знаходить дірку, собаки біжать в ліс.
На Зборищі новим провідником Тіньових котів виявляється Тигрокіготь, який отримав ім'я Тигрозір. Громові коти шоковані цим. Тигрозір повідомляє, що колишній провідник Ночезір загинув, і Зореклан послав знак Носошморгові про те, що Тигрозір має стати провідником. Він представляє волоцюг, колишніх вояків Зорелома, яких повернув до Клану.
Вогнесерд бере слово й розповідає про пожежу та її наслідки й представляє нову медикішку — Попелюшку.
Вогнесерд цікавиться в Мрячконіжки, як справи Сіросмуга та Річкового Клану. Кішка відповідає що добре, та додає, що хвилюється через Сіротоню.
Уже в своєму таборі Вогнесерд оголошує, що Тигрозір тепер провідник Тіньових котів. Усі знову здивовані цією новиною. Синьозірка сприймає новину дуже болісно й впадає у відчай. Вона вважає, що Зореклан її покинув, і наказує Вогнесерду подвоїти патрулі.
Патруль Білошторма знаходить неподалік Зміїних Скель голубине пір'я, й на тому місці смердить собаками.
Пізніше Вогнесерд з Піскоштормою зустрічають Сіросмуга й розмовляють з ним. Старий друг розповідає, що Леопардошубка, мабуть, дасть йому тренувати чужих кошенят, а не своїх. Вогнесерд співчуває йому. Сіросмуг впольовує друзям рибу.
Після повернення до табору Попелюшка розповідає воєводі про видіння. В ньому якісь здоровенні створіння продираються через ліс і говорять: "Зграя, зграя, вбити, вбити".
Коли кошенята граються, Вогнесерд здригається від погляду Тигрозорового сина, та ще й помічає, що одне з кошенят, Сніжко, дивно себе поводить. Воєвода радить королеві показати малюка Попелюшці, на що та гарчить, що все добре з її кошеням. Пізніше Орлякошуб ділиться з Вогнесердом своїми підозрами щодо Сніжка.
Тим часом Синьозірці стає гірше, вона вже навіть не пам'ятає імена котів. Через те, що вона не довіряє виховникам новаків, провідниця погоджується висвятити тільки новака Вогнесерда, Хмаролапа. Рудий воєвода дякує Синьозірці, але говорить, що Хмаролапові ще треба потренуватись.
Дорогою до Чотиридерева Вогнесерд з Попелюшкою зустрічають Носошморга та Дрібнохмара. Дрібнохмар повідомляє, що він тепер учень медикота. Коли розмова заходить про Білогорлика, Вогнесерд вирішує не розповідати Тіньовим котам історію про його загибель. Носошморг відкриває правду рудому коту про таємницю обрання Ночезора в провідники. Медикіт говорить, що Зоряні предки не прийняли його за невідомої причини, тому в Ночезора було лише одне життя, яке хвороба швидко в нього забрала.
Рудому вояку знову сниться сон про Плямолистку.
Кіт разом із Піскоштормою зустрічають Принцесу. Коли ж вони від неї повертаются додому, їх зустрічає Сіросмуг. Сірий вояк розповідає друзям, що до Кривозора приходив Тигрозір, але більше часу брунатий провідник розмовляв з Леопардошубкою. Потім їх знаходить Мрячконіжка. Вона розстревожено говорить, чи не бачили вони Сіротоню. Вогнесерд вирішує йти на пошуки старійшини вздовж кордону Чотиридерева. Він знаходить її, коли та перетинає міст. Він вирішує не показуватися їй, щоб не злякати. Вогнесерд бачить, що біля Сіротоні знаходиться Тигрозір, якого вона приймає за Дубосерда й розповідає йому про Громових кошенят, яких Дубосерд приніс їй. Коли ж кішка отямлується й розуміє, що це Тигрозір, вона не хоче нічого йому говорити, Сіротоня підсковзується й падає вниз, розбившись об каміння. Вогнесерд нічого не розповідає Річковим котам про Тигрозора.
Попелюшка заявляє, що Сніжко глухий. Крапохвіста гарчить, що вона знала, бо вона його мати. Провідниця нявчить Крапохвістці, що Сніжко ніколи не буде вояком.
Рудий вояк та його патруль знову знаходять рештки здобичі біля Зміїних Скель. Також те саме знаходить Білошторм на полюванні. Синьозірка винуватить Вітряних котів в цьому. Воєвода намагається її переконати, але та не хоче змінювати свою думку.
Виходячи з кубла провідниці, рудий воєвода помічає яструба, який літає над табором. Ховаються всі крім Сніжка, через що той стає жертвою хижака. Кошеня врятувати не вдається. Синьозірка говорить, що це знак від Зореклану й оголошує війну предкам.
Вогнесерд намагається заспокоїти всіх і питає Попелюшку, чи справді Зореклан їх покинув, та відповідає, що ні й додає, що це винувата пожежа, яка знищила їхній сховок. А Крапохвістка переходить в кубло старійшин.
На черговому Зборищі з'ясовується, що у Річкового Клану нові провідник і воєвода — Леопардозірка та Каменешуб. Синьозірка заявляє, що Вітряний Клан краде здобич у Громового. Високозорий свариться з нею.
Синьозірка знову сперечається з воєводою. Провідниця планує напасти на Вітряний табір, а воєвода намагається довести, що це собака ловить їхню здобич. Вогнесерд вирішує піти поговорити з Високозорим. На кордоні з Вітряними котами, його зустрічає Плямолистка та Жовтоікла. Плямиста медикішка показує на галявину й говорить, що тут не відбудеться битва. Вогнесерд вирішує, що битви між Вітряним та Громовим Кланом не має бути в жодному разі. Він хоче сказати Високозорому, щоб він зустрівся з Синьозіркою біля Чотиридерева та мирно з нею поговорив.
Перед тим як піти до Вітряного Клану, він стежить за Темносмугом, який веде Ожинка та Вохроньку до кордону Тіньового Клану. Там їх зустрічає Тигрозір. Громовий вояк знайомить кошенят з їхнім батьком. Кошенята питають у тата, чому він покинув Клан. Тигрозір уже приготувався розповідати, як з кущів виходить Вогнесерд і забирає кошенят до табору.
Рудий кіт прямує до Вітряного табору. Він помічає Дроколапа, який відстав від решти, і тихо гукає його. Котик підходить, і Вогнесерд просить покликати Одновуса. Успішно дійшовши до Вітряного табору та поговоривши з Високозорим, вони домовляються, що Круколап доставить на світанку звістку Громовій провідниці.
У Громовому Клані не всі погоджуються з діями Вогнесерда, тому що той діє за спиною провідниці.
Уранці Круколап прибуває до Громового табору. Провідниця погоджується піти та мирно поговорити з Вітряним провідником. Переговори проходять успішно. Та Синьозірка перестає довіряти й своєму воєводі.
Синьозірка сама йде до Високих Скель, тому що не вірить своїм воякам. Біля Місяцескелі провідниця кидає виклик Зореклану. Предки повідомили, що лісом блукає смерть.
Леопардозірка заявляє свої претензії на Сонячні Скелі за те, що її Клан прихистив Громовий під час пожежі. Вогнесерд розуміє, що ворожі коти переважують їх кількістю. Потім Сіросмуг, який не може битися проти своїх товаришів, кличе друга. Воєвода бачить Синьозірку під схилом, до неї з випущеними кігтями йдуть її ж діти — Каменешуб та Мрячконіжка. Синьозірка не збирається захищатися. Тоді Вогнесерд стає між ними й говорить, що вони не можуть вбити власну матір. Річкові коти спантеличені, та рудий вояк не встигає їм розповісти правду про їхнє походження, бо Леопардозірка збиває його з лап і майже вбиває. Тоді Сіросмуг знову приходить на поміч другові й стягує Леопардозірку на землю. Річкова провідниця виганяє сірого кота з Клану геть. Сонцескелі залишаються в лапах Громового Клану.
Синьозірка приймає Сіросмуга в Клан, та не всі в таборі ставляться до сірого вояка по-дружньому.
Провідниця знову погоджується висвятити тільки Хмаролапа, бо він також не плазує перед Зорекланом. Хмаролап стає вояком Хмарохвостом, а інші новаки й їхні виховники цим невдоволені.
Прудколап з Яснолапкою відправляються до Зміїних Скель, щоб знайти те, що вбиває здобич в лісі. Патруль Вогнесерда знаходить Прудколапа вбитим, а Яснолапку на межі від смерті. На мить новачка прокидається й говорить: "Зграя, зграя, вбити, вбити".
Синьозірка нарікає кішку Безликою, щоб не забути, що Зореклан зробив для неї. Коти нажахані.
Піскошторма ображається на Вогнесерда, бо той не хоче, щоб його подруга навчала Вохроньку. Замість неї кіт обирає Орлякошуба, а сам береться виховувати Ожинка. Провідниця проводить церемонію назовництва.
Наставники ведуть учнів до Громошляху. Вони показують територію Тіньових котів. Ожинолап задає питання про його батька. Вогнесерд вирішує розповісти все як є, інакше це зробить хтось інший. Воєвода розповідає про те, як Тигрозір убив Рудохвоста, про те, як намагався убити Синьозірку, і як його вигнали з Клану. Вохролапка нажахана, а Ожинолап не вірить в це, він важко сприйняв почуте від виховника.
Вогнесерд розпитує Безлику про її кривдника. Кицька залишилась без ока й вуха, але їй вже краще. Безлика не пригадує нічого про ті події. Потім Вогнесерд вмовляє її пожити зі старійшинами та наглядати за ними. Повагавшись, вона каже, що згодна.
На Зборищі все йде мирно, аж поки Тигрозір не пропонує Синьозірці віддати Ожинолапа та Вохролапку. Вона відмовляється. Тигрозір недовірливо питає, як вона може обіцяти безпеку його дітей, якщо не так давно одного кошеня вкрав яструб, а новака загризли до смерті. Громові коти здивовані, що Тигрозір це знає. Вогнесерд вважає, що Темносмуг все розповів колишньому воєводі. Тоді Тигрозір нагадує, що не вперше Громовий Клан віддає своїх кошенят. Вогнесерд знає, що він має на увазі Мрячконіжку та Каменешуба.
Вогнесердові сниться Плямолистка, яка говорить, щоб він пам'ятав про ворога, котрий ніколи не спить. До рудого кота підходить Довгохвіст. Через запах Громошляху на хутрі кота Вогнесерд загорається підозрою. Вояк доповідає, що біля Зміїних Скелях чув запах Тигрозора. Вогнесерд гадає, що смугань влаштував йому там пастку, кричить на нього, а потім, не слухаючи вояка, йде до Попелюшки. Медикішка говорить, що він стає схожим на Синьозірку. Попелюшка переконує воєводу вислухати Довгохвоста. Вогнесерд вибачається перед вояком й Довгохвіст розповідає, що чув цілу зграю собак. Виявляється, Тигрозір годує собак кролями.
Вогнесерд примирюється з Піскоштормою й запрошує її в патруль. Декілька котів відправляється в розвідку до Зміїних Скель. Уже там вояки знаходять стежку з кролів, яку вистелив Тигрозір. Вона веде прямо до табору Громового Клану. Коти хочуть викинути кролів в річку, але ж запах все одно залишається. За декілька хвилин Хмарохвіст знаходить мертву Ряболицю наприкінці стежки з кролів.
Вогнесерд скликає віче й заявляє, що в печері біля Зміїних Скель живуть собаки, та ще й ціла зграя. Він розповідає про стежку зі свіжини й мертву кішку наприкінці. Воєвода повідомляє, що треба йти до Сонячний Скель, інакше собаки їх розірвуть. Порохошуб питає, що робити зі зграєю й Вогнесерд відповідає, що треба відвести їх на кручу біля Чотиридерева. Воєвода обирає бігунів, які відведуть собак до урвища. Поки рудий воєвода обирає котів, Темносмуг хоче тихо відвести Ожинолапа та Вохролапку до Тигрозора. Вогнесерд зупиняє його й доручає Орлякошубові дивитися за темним вояком. Він розповідає Синьозірці про ситуацію та план. Та погоджується піти до Сонцескель. Коти вирушають.
План спрацьовує, Сіросмуг успішно доводить собак до Вогнесерда. Зосталось тільки щоб собаки полетіли з обриву. І ось, коли воєвода вже біля самого урвища, масивна лапа пришпилює його до землі. Вогнесерд упізнає Тигрозора й бореться з ним. Тіньовий провідник успішно відскочує на дерево, а рудий вояк — ні. Його хапає вожак зграї й тріпає ним. Нізвідки з'являється Синьозірка та впивається кігтями в бік вожака й разом з ним вона летить у річку. Вогнесерд кидається за нею в воду й згодом відчуває, що більше не може тянути провідницю до берега. Йому на допомогу приходить Каменешуб та Мрячконіжка. Разом вони витягують Синьозірку на берег.
Провідниця просить пробачення у своїх дітей, за те, що колись давно віддала їх. Вони пробачають та вперше в житті діляться язиками з мамою. В останні секунди Синьозірка визнає, що була неправа, коли вважала, що її Клан зрадники. Вона називає Вогнесерда провідницьким іменем і каже, що він врятує Клан. Після цього вона відходить до Зореклану. Воєвода наказує повертатись в табір.
Галерея[]
Іноземні обкладинки[]
| Навігація |
|---|
| Книги | |
|---|---|
| Пророцтва починаються | На волю! ❖ Вогонь і крига ❖ Ліс таємниць ❖ Здіймається буря ❖ Небезпечний шлях ❖ Темні часи |
| Нове проророцтво | Північ ❖ Сходить місяць ❖ Світанок ❖ Стожари ❖ Сутінки ❖ Захід |
| Сила трьох | Прозір ❖ Темна ріка ❖ Вигнанці ❖ Затемнення ❖ Довгі тіні ❖ Сходить сонце |
| Знамення Зореклану | Четвертий новак ❖ Стихле відлуння |
| Спецвидання | Шлях Вогнезора ❖ Пророцтво Синьозірки ❖ Доля Небесного Клану |
| Путівники | Таємниці Кланів |
| Манґа | Пригоди Сіросмуга ❖ Бич. Початок легенди ❖ Тигрозір і Саша |