«Я — Пустун, — виголосив котик. — А тебе як звати? Ти житимеш тут? »
|
Пустун Ожинокігтю, Сходить сонце, с. 139 |
Пустун — коричневий кіт[1].
Життєпис[]
Цикл «Сила трьох»[]
Сходить сонце[]
Коли Джинґо приводить Кланових котів до незнайомого гнізда, мати Пустуна — Пляминка, згортається калачиком разом із ним і трьома його братами і сестрами. Потім кошенята спускаються з м'якого валуна, а мати спостерігає за малятами, звертаючи особливу увагу на Пустуна, найбільшого з виводку. Котик оголошує своє ім’я і запитує Ожинокігтя, чи збирається він жити з ними. Згодом, лунає гавкіт, і Пляминка наказує дітям швидко повернутися до неї. Кошеня підкоряється та зі своїми братами і сестрами повертається до матері, де їх оточують і захищають.
Гавкіт стихає. Веселунка та Щебетун приходять, а Джинґо розповідає про убивства. Пляминка стрибає з місця, де вона сиділа, а Пустун і його брати й сестри б'ються за нею. Королева вибирає для них мишку, і малята радісно б'ються за здобич.
Кошенята граються опалим листком. Пустун, як найсміливіший і найбільший, кидає його у сторону Левожара, а потім із ними починає розважатися й Падуболистка.
Родовід[]
Мати:
Батько:
- Неназваний кіт
Брати/сестри:
- Троє неназваних кошенят
Примітки[]
- ↑ Сходить сонце, ст. 139