Вікі з Котів-Вояків
Register
Advertisement
Вікі з Котів-Вояків
Використання цієї моделі при створенні творчого контенту дозволене лише за умови вказання Вікі як власника моделі ("Моделі взяті з Вікі з "Котів-Вояків"", бажано додавати посилання). Переробляти, модернізувати, змінювати моделі під себе заборонено.

Синьозірка — велика[1], широкоплеча[2], струнка і мускуляста[3], пухнаста[4] довгошерста[5] синьо-сіра кішка із великими[6], пронизливими[7] крижаними[8], блакитними очима, плескатою мордою[9] та густим[1] і м'яким[10] сріблястим хутром, що обплямовує її мордочку та хвіст[7], і шрамом на плечах.

Характер[]

Ще з дитинства Синьозірка проявляла себе, як розумна та розсудлива кішка. Їй властиві благородство та відданість своєму Клану. В той же час, Синьозірка досить емоційно вразлива кішка: вона тяжко переживала втрату матері й сестри, але знайшла сили повернутися до нормального життя. З часом, Синьозірка навчилася зберігати свої емоції й переживання всередині себе та ставити інтереси Клану вище своїх.

Синьозірка — природжений лідер. Вона ніколи не поведе Клан у непотрібну битву, вміє слухати думки інших і прислухатися до своїх однокланців. Цю кішку тяжко назвати амбітною, вона стала воєводою, аби врятувати свій Клан від кровожерливого Чортополоха, віддавши своїх кошенят Річковому коту. Провідниця віддана Вояцькому Правильнику, хоч і порушила його в юності.

Синьозірка дуже стійка, вона завжди вважала, що Клан важливіше, тому тримала свої почуття і спогади при собі. Та все ж гіркі спогади повпливали на неї саму: її розум помутнів, вона стала підозрілою, недовірливою та нервовою. Тим не менш, Синьозірка загинула з честю за свій Клан і відійшла в Зореклан з ясним розумом.

Життєпис[]

Спецвидання «Пророцтво Синьозірки»[]

У пролозі описується битва зі зграєю.

Синютка зі Сніжкою народжуються в Місяцеквітки та Бурехвоста

Легковія турбується, що Синютка досі не розплющила очі, але матір відповідає, що кішечка зробить це, коли буде готова. Коли Сніжка штовхає сестру, вона нявчить і підсовується ближче до Місяцеквітки.

Згодом Синютка все ж розплющує очі й одразу починає досліджувати запахи навколо та роздивлятися ясла. Синютка питає, де кошенята Макосвітої, і Сніжка відповідає, що вони мають прибути аж через дві повні. Дві сестри просять у матері оглянути табір, на що королева неохоче погоджується, але вирішує, що кошенятам іноді треба виходити з ясел.  

Синютка вражена своїм табором. Із сестрою вони шукають інших кошенят, Плямка та Леопардоньку. Синютка хоче подивитися на кагат зі здобиччю, але на неї падає мертва товста білка, через що кошеня дуже соромиться. 

Плямко та Леопардонька пропонують показати табір, але Синютка бажає сама дослідити територію, проте відмовлятись було пізно. Синютка питає, чи не будуть кошенята Легковії сумувати за старим гніздом, на що ті відповідають, що вже скоріше хочуть його змінити. 

Поки вони розмовляють з Ряболапкою, Синютка вирішує скористатись цим, аби самим оглянути табір. Зі Сніжкою вони заходять у вояцьке кубло, де розмовляють з вояком Каменесмухом. Той питає, чи сестри шукають Бурехвоста, але діти кажуть, що ні. Синютка говорить, що вони самі хочуть оглянути табір, але вояк відповідає, що хороші вояки вчаться від своїх побратимів, і ці слова запам'ятовуються Синютці. Потім вони знаходять ще одну місцину, яка виявилась кублом провідника, Смерекозора. Там їх ловить учень медикота Перовус і не пускає всередину, після чого відводить до старійшин. Кошеня розповідає їм про себе та сестру. Вже скоро настає час іти до ясел, тому Синютка питає, як вони можуть чогось навчитися, коли весь час будуть у яслах. 

Уже в яслах кішка розповідає матері, що вона побачила й питає, як далеко простягається світ, на що Місяцеквітка відповідає, що це знає лише Зореклан

До ясел має завітати Бурехвіст, тато Синютки та Сніжки, тому кошенят дуже ретельно вилизує мама, що не подобається обом кішечкам. Поки вони чекають, Синютка роздивляється інших котів і розпитує про них. Бурехвіст приходить до ясел із білкою, і Синютка питає, чи важко таку спіймати й чи навчить він її ловити білок, але той каже, що це справа виховників. Тому блакитна кішечка починає міркувати, кого ж обере Смерекозір для них. Коли вояк іде, кошеня засмучується, бо пройшло мало часу. Кіт також згадує про витівки у вояцькому кублі, що засмучує доньку. Однак вона радіє, що Бурехвіст сказав, що з них будуть добрі воячки.

Згодом до ясел приходить медикіт, Гускопух. Кіт одразу починає подобатись кошеняті. Вона цікавиться знаками від Зореклану й розпитує про них. Медикіт запрошує до свого кубла, але вже в ньому він відволікається на лікування Дрібновуха. Сніжка під'юджує свою сестру з' їсти якісь трави, що та й робить, хоч і боїться. Після неї приходить черга самої Сніжки. Це помічає Місяцеквітка і сварить доньок, а також і Гускопуха, хоч Синютка намагається його захистити.

Вона вмовляє маму пустити їх на віче. Синютка боїться, що провідник згадає про те, що вона хотіла зайти в його кубло, але Смерекозір лише тішиться, що на віче прийшли кошенята. Він також висвячує у новаки Плямолапа та Леопардолапку. Кошеня хоче їх привітати, але Місяцеквітка не дає цього зробити.

Синютка не може нормально спати через поповнення у яслах. Вона хоче вийти надвір, але зустрічає воєводу, Сонцеспада, і гуляє з ним.

Коли поширюються чутки, що Вітряний Клан краде здобич, починаються розмови про напад. Синютка не хоче цього, бо ніхто точно не знає, чи це таки були Вітряні коти. Смерекозір висвячує у новачки обох доньок Місяцеквітки. Виховником Синьолапки стає Каменесмух. Кішка переймається, що провідник це зробив, тільки щоб відволікти всіх від небезпеки Вітряного Клану. Тренування починаються одразу, але не так, як би кішка хотіла. Каменесмух вчить її збирати мох для старійшин. Виховник каже, що це також потрібно, аби відточити рухи кігтів, тому новачка не сильно засмучується. Та вона дуже невдоволена, коли старійшини навіть не подякували за підстилки.

Наступного дня Синьолапка вчиться полювати, вона тренується аж до вечора й навіть ловить білку, що тільки підсилює її ентузіазм.

Незабаром її беруть на перше Зборище, але воно новачці не зовсім подобається, адже вона нікого не знала й навіть не могла зрозуміти реакцію Вітряних котів на слова Смерекозора про крадіжки, бо не знала, хто з усіх них є Вітряними котами.

Перед нападом на Вітряний Клан Синьолапка дуже хвилюється, адже це її перша битва. Перовус просить її поїсти, щоб мати сили, проте кішка зовсім не хоче. Вона розмовляє з сестрою та іншими новаками, а потім зустрічає Смерекозора, який трохи заспокоює Синьолапку й дозволяє не їсти. Трохи пізніше вона розмовляє і з матір'ю, яка каже, що хвилювання перед битвою є природним почуттям. У самій битві Синьолапка участі не бере, але сидить у "засаді", щоб допомагати пораненим чи передати повідомлення. Вона хоче побажати мамі удачі, але вже надто пізно. Пізніше вона бачить, як помирає Місяцеквітка.

Смерть матері дуже сильно похитнула психіку новачки. Вона ображена на Гускопуха і грубо поводиться з іншими котами, навіть із Сонцеспадом, який стає новим виховником Синьолапки, після того як Каменесмух через поранення був вимушений перейти до кубла старійшин. Розмова із Сонцеспадом допомагає трохи оклигати, але кішка досі розбита через втрату Місяцеквітки.

На Зборищі вона знайомиться з Річковим новаком, Криволапом, із яким починає товаришувати. Синьолапка розповідає Криволапу, хто є хто на цьому Зборищі. Після його закінчення кішка свариться зі Сніголапкою, яка радить не квапитись товаришувати з котами інших Кланів.

Пізніше вона тренується з іншими новаками і показує гарний результат.

Під час нападу Річкового Клану з метою забрати собі Сонцескелі, Синьолапка йде в загоні Смерекозора. Спочатку вона б'ється з Річковою кішкою, а потім зустрічає Криволапа. Синьолапка радіє, що зустріла друга, але той нападає. Новачці складно битись із ним. Невдовзі на допомогу приходить Сніголапка, і вони разом відганяють суперника. Після перемоги Громового Клану кішка говорить, що вважала Криволапа другом і шкодує, що вони билися, на що Сніголапка відповідає, що перемир'я буде лише на Зборищі, а всередині всі Клани завжди будуть ворогами.

На полюванні вона заходить надто далеко і опиняється біля земель Двоногів, де зустрічає кицюню Джейка. Синьолапка не налаштована на розмову, проте питання Джейка змушують її завагатися і все ж почати розмову. Згодом її ловить Смерекозір, і вони разом повертаються до лісу. Саме полювання нічим не закінчується, тому Сонцеспад змушений відправити новачку наступного дня на ще одне полювання. Вона приймає Сніголапчину пропозицію піти вдвох. Синьолапка дивується, що вона не надала перевагу Будяколапу, але вирішує, що її таке влаштовує.

Під час нового полювання сестри натрапляють на лиса. Вони біжать до табору, та раптом до воячки приходить усвідомлення, що лис може погнатися за ними, і вона змінює напрямок. Нараз спалахує блискавка, яка вдаряє в гілку дерева, через що вона відвалюється і ледь не вбиває лиса. Після цього починається дощ і гасить гілку, що горіла. Сонцеспад відводить Синьолапку до Гускопуха, який оголошує їй пророцтво: "Немов вогонь, ти освітиш цей ліс... Але стережися! Навіть наймогутніший вогонь може загасити вода". Коли до кубла забігає сестра, медикіт поводить себе так, ніби нічого й не відбулося. Синьолапка турбується через ці слова і питається в Сніголапки, чи вона якась особлива, на що та відповідає, що їй не слід слухати дурні слова Гускопуха. Також Сніголапка просить кішку налагодити стосунки з Будяколапом, але новачка грубо відмовляє їй і тікає.

Невдовзі вона стає воячкою на ім'я Синьошубка. Під час чатування, уже на світанку, до неї та Снігошубки приходить Смерекозір і дозволяє поспати.

Згодом обидві кішки дуже пізно прокидаються в вояцькому кублі, через що Сонцеспад відправляє їх на завдання охороняти Перовуса, доки той збиратиме котячу м'яту. Синьошубка відлякує кицюнь.

Під час Зборища вона знову розмовляє з уже Кривохапом.

Смерекозір веде Синьошубку до Місяцескелі, де вона бачить видіння, ніби тоне в воді. На зворотному шляху вона питає, чи буде Вітряний Клан вічно ненавидіти Громовий.

Кішка отруюється мишею разом із Ружолапкою й Солодколапкою.

Вона злиться на Дубосерда через його нахабність.

Синьошубка намагається частіше ходити в патрулі, щоб перевірити, чи є поряд із угіддями Двоногів запах Смерекозора. Але згодом Сонцеспад доручає їй очолити мисливський патруль, і кішка погоджується. Під час ловів її постійно підначує Будяколап. Коли приходить пес, Синьошубка одразу лізе на дерево. Новак потім бажає забрати в собаки свою здобич і успішно атакує ворога, через що його посвячують у вояки і дають ім'я Чортополох. Синьошубка не задоволена його ризикованими діями і тим, що його самовпевненість може бути небезпечна для Клану.

Коли помирає Солодколапка, кішка питає в Перовуса, чи потрапить вона в Зоряний Клан, бо ж вона не була воячкою.

Згодом Річковий Клан знову намагається відібрати в Громового вже нові землі. Синьошубка під час битви б'ється з ворожими вояками в парі зі Снігошубкою.

Також вона засмучується, коли Смерекозір оголошує про те, що він покидає Клан.

Снігошубка вмовляє сестру піти разом на влови, під час яких друга розповідає, що в неї будуть кошенята від Чортополоха. Синьошубка такого не очікувала і дуже неоднозначно ставиться до цієї новини, і її дуже злить, коли Снігошубка розхвалює свого партнера.

Вона присутня на сестриних пологах. Синьошубка часто наглядає за кошеням, Біленьким.

Кішка дивується, коли Гускопух дуже погано ставиться до Тигрика.

Згодом вона зустрічає Дубосерда. Синьошубка називає його нахабним клубком хутра і злиться, коли падає у воду, але вже згодом починає думати про Річкового кота із замріяним виглядом.

Під час полювання із сестрою Синьошубка розмовляє з нею про Дубосерда, але говорить, що не шукає партнера. Невдовзі вони бачать Тіньових котів, які полювали на Громових землях. Снігошубка біжить за ними, але її збиває потвора, і кішка помирає.

Синьошубка вже вдруге розбита горем через смерть близького кота. Вона ледве наважується розповісти Біленькому про смерть матері. Вохроляп, воєвода Сонцезора, нового провідника, звільняє кішку від більшості впорядів, але сама вона нічого не робить і просто вештається табором, навіть не проявляючи інтересу до Біленького.

На Зборищі вона розмовляє з Дубосердом, а також вважає, що Тіньовому Клану не пощастило з новою медикішкою, Жовтоіклою.

Також із нею знову розмовляє Сонцезір і просить не бути тягарем для власного Клану.

Синьошубці сниться сон, у якому Снігошубка тоне разом із Біленьким. Сестра просить урятувати сина, і Синьошубка стрибає у воду й рятує кошеня. Після цього вона прокидається і біжить до ясел, аби побачитись із племінником. Кішка обіймає його і обіцяє більше часу проводити з ним. Також воячка зустрічає Чортополоха, який починає тренувати сина. Синьошубка намагається його зупинити, бо прийоми заскладні для кошеняти, але вояк говорить, що сам виховає Біленького.

Тоді ж вона чує слова Гускопуха, який говорить: «У будяка колючки гострі, мов кігті. Не дай їм поранити Біленького».

Під час полювання із Чортополохом Синьошубка намагається відмовити його від переслідування запаху кицюнь і продовжити лови. Чортополох називає її м'якотілою і говорить, що не дасть їй бути з Біленьким.

Пізніше Дроздошуб, який приділяє багато уваги Синьошубці, намагається з нею поговорити і підтримати, але вона відсідає до Ружохвостої, чим розчаровує вояка. Ружохвоста говорить про це і каже, що вони були б чудовою парою, але Синьошубка відповідає, що їй не потрібен партнер. Також кішка незадоволена розмовами про можливе воєводство Чортополоха після того, як Вохроляп захворів.

Синьошубка йде збирати трави з Гускопухом і той питає, чи думала вона про те, щоб стати наступною воєводою. Це змушує її більше думати про таку перспективу й заявляти про свої амбіції.

Коли вона з Чортополохом та Тигролапом є в патрулі, вони знаходять маленьке кошеня, і Тигролап нападає на невинного котика. Синьошубка насилу зупиняє це.

Коли племінник стає вояком Білоштормом, воячка радіє, що вберегла його. Хоча спочатку планувалось, що вона його тренуватиме, Синьошубці дісталась Морозолапка.

Вона є в патрулі, який веде Сонцезір для переговорів із Річковим Кланом. У таборі вона зустрічає Дубосерда, який благає її про зустріч. Воячка думає про це і зрештою погоджується. Під час зустрічі вони розмовляють, наче старі друзі, і Синьошубка остаточно закохується.

Коли коти приходять зі Зборища, Синьошубка питає Ружохвосту про те, що там було. Але та каже, що розповість усе вранці. Леопардонога розповідає про новини зі Зборища, і каже, що розуміє, чому Синьошубка не пішла. Коли вона цікавиться, чому, Леопардонога відповідає, що кішка чекає кошенят. Так вона розуміє, що вагітна. Громові коти вважають, що батьком є Дроздошуб, і Синьошубка вирішує не спростовувати цього. Вона зустрічається з Дубосердом і розповідає про кошенят. Річковий вояк пропонує, щоб він перейшов до Громового Клану, або Синьошубка перейшла до Річкового. Натомість воячка говорить, що виростить кошенят сама. Після цього вона зустрічає Дроздошуба, який здивований тим, що його вітають з батьківством. Дроздошуб погоджується грати роль батька майбутніх кошенят.

Синьошубка зупиняє Чортополоха, коли той ледь не вбиває Дубосерда на кордоні.

Вона розмовляє із Сонцезором. Провідник каже їй не брати участі у прикордонних патрулях, доки не народяться кошенята. Він говорить, що кішка буде чудовою матір'ю, і додає, що сподівався, що Зореклан приготував їй іншу стежку, себто воєводство, і говорить, що на цю посаду підійде й Чортополох.

Згодом у неї народжуються троє кошенят: Мрячка, Камінчик і Морошка.

Гускопух говорить Синьошубці, що кошенят не було у пророцтві про вогонь. Медикіт намагається переконати воячку, що Чортополох не має стати воєводою. Після цього вона приймає визначне рішення віддати кошенят Дубосерду. Домовившись із ним, вона відводить дітей до батька, а сама підлаштовує все так, ніби їх викрав лис. Під час подорожі помирає Морошка, і Снігошубка забирає її в Зореклан.

Сонцезір призначає Синьошубку воєводою.

Через деякий час вона отримує дев'ять провідницьких життів.

Наприкінці книги Синьозірка вже постаріла, її воєводою є Рудохвіст. Вона непокоїться, що Клан сильно ослабнув.

Після поразки на Сонцескелях провідниця знову турбується про Клан, адже це її перша поразка. Плямолистка, нова медикішка, заспокоює її і говорить про повідомлення від Зореклану, що лише вогонь врятує Клан. Синьозірка згадує, що за пророцтвом Гускопуха колись вона була вогнем. Також кішка розмовляє з Білоштормом і згадує минулі часи. Пізніше вона бачить котика-кицюню рудого кольору і розуміє, що він і є тим вогнем.

Цикл «Пророцтва починаються»[]

На волю![]

Під час бійки за Сонячні Скелі Рудохвіст каже, що Синьозірка не чекала на те, що Річкових котів буде так багато. Вже після цієї сутички Синьозірка та Плямолистка розмовляють про поранення Мишошубки. Синьозірка сумно питає медикицю, чи доводилося їй розмовляти з Зорекланом. Коли вона бачить, як Плямолистка отримує пророцтво, вона зовсім не розуміє, як вогонь може врятувати Клан.

Синьозірка разом з Левосердом зустрічає Сіролапа та Рудька. Сіролап каже, що це провідниця його Клану, а та уважно дивиться на котика й розповідає, що вони слідкували за ними двома. Суворо наказавши їм сісти рівно, Синьозірка гадає, чи вартий кицюня місця у Клані, коли Левосерд каже, що Рудькові краще удома. Котик злить її, зазіхаючи на їхню здобич, та провідниця каже, що здобичі ніколи не буває забагато. Проте вона трохи вгамовується, розповідаючи Рудькові про лісове життя та Клани. Трохи подумавши та взявши до уваги думку Левосерда, Синьозірка пропонує Рудькові стати новаком Громового Клану, адже йому потрібно більше вояків. Левосерд зазначає, що вона не викидає слів на вітер. Провідниця також говорить, що, якщо він відмовиться від життя кицюні, то буде жити у холоді та полювати за здобиччю без усілякого затишку, але залишиться котом (тобто його не відведуть до Різуна). Рудько зацікавлений, але Синьозірка йде, залишаючи котика думати над майбутнім рішенням, адже їх шукає Тигрокіготь.

У таборі вона зустрічає Рудька, радіючи, що він врешті-решт прийшов, а не відмовився. Вирішивши, що тепер він готовий, провідниця скликає віче та розповідає про котика. Коли усі незадоволені, вона не зважає на це. Після бійки Довгохвоста та Рудька Синьозірка вгамовує Клан та віддає нашийника новакові. Після цього вона дає йому нове ім'я — Вогнелап. Але святкування перериває несподівана новина, яку приносять Тигрокіготь та Круколап — Рудохвіст мертвий.

Після того, як Синьозірка дізнається про це, вона мовчки сумує за полеглим. Сіролап каже, що вона буде сидіти над його тілом усю ніч. Синьозірка обирає воєводою Левосерда.

Провідниця є серед тих, хто бачить Вогнелапа з Жовтоіклою, які їдять здобич, порушуючи правильник. Вона дуже злиться, але ігнорує лють Темносмуга та каже, що усім Кланам відома хоробрість та мудрість Жовтоіклої. Пізніше оголошує віче Клану. Там Синьозірка розповідає про полонену Жовтоіклу, і хоча спочатку не зважає на ворожість котів, пізніше вимушена закликати їх замовчати. Вона дає ще кілька розпоряджень, а потім назначає собі учня — Вогнелапа. Сіролап зазначає, що востаннє Синьозірка брала собі учня багато повень тому, і це були лише кошенята воєвод (хоча насправді це не так). Провідниця наказує Вогнелапові прибирати за Жовтоіклою та піклуватися про неї й закінчує віче. Проте пізніше, коли медикицька вже може полювати самостійно, Синьозірка звільняє котика від цих обов'язків.

Синьозірка сумнівається у вірності Вогнелапа, коли дізнається, що він розмовляв із Ляпком. Дізнавшись, що насправді це не так, вона задоволена та навіть дозволяє учневі піти на Зборище. Провідниця також каже, що вже довіряє Жовтоіклій, але поки що вона залишиться полоненою. Вже на Зборищі вона не сіє паніки, коли Зорелом каже, що потрібно починати без Вітряного Клану. Коли провідник вимагає здобичі інших Кланів для себе, Синьозірка каже, що обміркує це рішення з Громовими котами.

Коли увесь Клан судить Жовтоіклу, провідниця не така агресивна, як інші, та дозволяє їй залишитися. Також вона каже, що не бачить сенсу в тому, щоб віддавати свої землі Зореломові, але піде до Місяцескелі, щоби спитати поради у предків.

Синьозірка бере з собою Вогнелапа, Сіролапа, Круколапа та Тигрокігтя. Вже біля Місяцескелі вона, скоріш за все, бачить видіння про те, що табір атакують, та наказує негайно повертатися. Коли коти поспішають додому, вони зустрічають Ячменя, який вказує їм на інший шлях. Проте там на них нападають щури. Синьозірка втрачає життя, але прокидається знову, адже життів у неї дев'ять. Вогнелап лікує її, а потім вона розмовляє з Тигрокігтем та повідомляє його, що її втрачене життя — п'яте. 

Коли коти повертаються до Клану, вони бачать, що там іде кривава бійка. Синьозірка кидається боронити табір, незважаючи на те, що поранена. Після закінчення бою вона бачить, що Левосерд помер, та розбита від горя. Проте настає місяцепік, і вона вимушена обрати новим воєводою Тигрокігтя.

Після тяжкої церемонії Синьозірка відхиляє пропозицію воєводи про постійну охорону та проголошує Жовтоіклу постійним членом Громового Клану. Потім вона відсилає Довгохвоста та Темносмуга займатися відбудовою табору, а сама тренується з Вогнелапом. Синьозірка каже, що він сильний, хитрий та розумний, але йому потрібно буде битися з ворогом, у якого буде все це також. Вона показує йому кілька прийомів та хвалить його, кажучи, що він швидко вчиться.

Провідниця дивиться на кошенят Ряболиці, коли вони народжуються. Потім вона розмовляє з Вогнелапом та каже, що Тигрокіготь, на її думку, вартий своєї посади, а ще, що вона втратила сьоме, а не п'яте життя. Але раптом Морозошубчиних кошенят крадуть, Жовтоікла тікає, а Плямолистку вбивають. Синьозірка каже, що її вбив умілий вояк. Потім вона відправляє Вогнелапа шукати Жовтоіклу, адже Тигрокіготь може її вбити. Учень не знає, що провідниця також сказала Білоштормові піти.

Коли кошенят та Жовтоіклу повертають, Синьозірка назначає її новою медикішкою Громового Клану. Також вона висвячує Вогнелапа та Сіролапа у вояки та дає їм імена Вогнесерд і Сіросмуг. Кішка не дає рудому воякові поговорити з нею, адже за звичаєм коти мають мовчати усю ніч на варті. 

Вогонь і крига[]

Синьозірка робить новаком Прудколапа. Перед Зборищем Вогнесерд вирішує розповісти їй про зраду Тигрокігтя та про Круколапа. Вона рада, що Круколап живий, але каже, що в кожного є своє місце. Вона також не вірить, що Тигрокіготь убив Рудохвоста, адже тоді Рудохвіст мав убити Дубосерда, а це нешляхетно. На Зборищі Синьозірка оголошує, що їхньою новою медикицькою буде Жовтоікла, а також, що в Громового Клану є два нових вояки — Вогнесерд та Сіросмуг. Вона вгамовує Ночешкура та Кривозора, коли ті сваряться через рибу для Тіньового Клану. Коли ж провідники вирішують, що можна полювати на землях Вітряних вояків, Синьозірка каже, що вони ще повернуться з вигнання. Повернувшись до табору, вона застерігає вояків не робити нічого, що зближувало б Річковий та Тіньовий Клани та відправляє Вогнесерда та Сіросмуга повертати Вітряний.

Провідниця дуже рада побачити своїх вояків та чути, що Клан повернено, але з жахіттям дізнається, що їх з Одновусом та Мертвоногом засікли Річкові вояки і що була бійка. Вона дає кожному з котів учня: Вогнесердові Попелапку, а Сіросмугові Орляколапа

Коли учням проводять екзамен, Синьозірка задоволена успіхами Попелапки, але її турбує зайвий ентузіазм новачки. Провідниця радить Вогнесердові слідкувати за нею більше, але каже, що їй подобається, що вояк бере на навчання і Орляколапа, і Попелапку. Ще кішка радить розповісти хворому Сіросмугові про успіхи його учня. Коли Вогнесерд заходить до тунелю Жовтоіклої, вона каже, що в Синьозірки зелений кашлюк, а отже в неї є ризик залишитися всього з одним життям.

Вогнесерд хоче провідати Синьозірку, але Морозошубка каже, що в провідниці зелений кашлюк, і ставить його на варті перед кублом провідниці. Проте Порохолап вимагає, щоб він його пропустив, адже Тигрокіготь знайшов докази перебування Тіньового Клану на їхніх землях. Синьозірка дуже хвора, тому не може піти. Коли Жовтоікла просить Вогнесерда посидіти з провідницею, вона втрачає життя. Коли вона прокидається, їй вже краще. Тигрокіготь каже, що, хоч Синьозірка одужала, в її кублі все ще тхне хворобою.

Синьозірка зацікавлена, коли чує, що річка замерзла, та хоче обговорити це з вояками. У результаті обговорення вона каже, що Громовий Клан вирушає на заході сонця. Коли Сіросмуг каже, що скоро теплішає, Синьозірка вважає, що треба ще раз усе спланувати. Врешті-решт провідниця каже, що потрібно вирушати негайно.

Коли Вогнесерд та Сіросмуг б'ються, Синьозірка здивована та каже, що не терпітиме міжусобиць у скрутні для Клану часи.

Вона здивована, коли Вогнесерд приносить маленьке кошеня до Громового Клану. Провідниця справді приголомшена, коли дізнається, що він бачився з Принцесою. Вона вірить, що він не замислював нічого поганого, але не розуміє, нащо він приніс кошеня. Вона питається думки у своїх вояків, але усі вони проти малюка у таборі. Синьозірка хоче обдумати це на самоті. Коли Морозошубка повідомляє їй, що Ряболиця погодилася вигодовувати кошеня, провідниця скликає віче Клану. Вона каже, що кошеня, скоріш за все, стане добрим вояком, та приймає його до Клану, нарікаючи Хмарком. Проте церемонії назовництва вона не проводить. 

Коли Вогнесерд питає, чи може він піти на Зборище, Синьозірка дозволяє йому, але додає, що Річковому та Тіньовому Кланам буде багацько що пояснити. Зрештою вона йде на Зборище зі своїми котами.

Там їх зустрічає Вітряний Клан. Поки усі дізнаються, як у всіх справи, Синьозірка не вітає повернених котів, а навпаки, розпочинає Зборище раніше, ніж зазвичай. Вона дуже розлючена тим, що Річковий Клан полював на Сонячних Скелях та свариться через це з Кривозором. Проте вона не очікувала, що якийсь із її вояків увесь час був на території Річкового Клану. Синьозірка свариться з Річковим та Тіньовим Кланами, але коли Зореклан закінчує Зборище, вона збирає свій Клан та йде. У таборі вона оголошує, що варто готуватися до союзу Річкового та Тіньового Кланів і змінює графік патрулів.

Синьозірка знаходиться у патрулі, коли Білошторм знаходить кролячі кістки з запахом Тіньового Клану на їхніх землях. Провідниця також знаходить залишки здобичі із запахом посіпак Зорелома, проте не бере участі в битві. Вона згодна тримати Зорелома в полоні, адже він сліпий та не може нікому зашкодити. Вона нарікає його Хвостоломом, бо він більше не провідник. 

Синьозірка робить Пісколапку та Порохолапа вояками й нарікає їх Піскоштормою та Порохошубом. Щоби зблизити Вогнесерда та Сіросмуга, вона відправляє їх полювати разом. Також вона сварить кошенят Морозошубки, які втекли до лісу, разом з Хмарком, та каже Вогнесердові, щоб той навчив Хмарка дотримуватися вояцького правильника.

Провідниця погоджується допомогти Вітряному Кланові, на який напали, але сама не воює, адже проживає вже останнє своє життя.

Ліс таємниць[]

Синьозірка веде Громовий Клан на Зборище. Вона забороняє розповідати про Хвостолома, адже це зовсім не стосується інших. Вона поздоровляє Вітряний Клан з тим, що вони знову сильні, та представляє Зборищу Піскошторму та Порохошуба.

Коли Тигрокіготь каже, що від Вогнесерда та Сіросмуга пахне мишами, Синьозірка сердиться та каже, що вони полюватимуть до світанку та їстимуть, лише коли нагодують Клан. Коли завдання завершено, вона задоволена.

Вона проводить церемонію назовництва для Шиполапа, якому у виховниці дає Мишошубку, та Яснолапки, якій дає Білошторма. Незважаючи на всі спроби Вогнесерда довести Синьозірці зраду Тигрокігтя, провідниця йому не вірить. Коли він розповідає їй інформацію від Сіротоні, кішка дуже злиться і каже Вогнесердові, щоб той був вірний своєму Клану.

Синьозірка не дуже стривожена, коли дізнається, що на кордонах є якісь волоцюги. Проте її турбує те, що річка розлилася, та каже, що не хоче, аби якийсь Річковий кіт потонув.

Після того як Вогнесерд із Сіросмугом допомагали Річковому Клану, провідниця карає вояків та Хмарка і на декілька днів робить їх новаками, а кошеняті наказує продовжувати допомагати старійшинам.

Коли Громовий Клан не може знайти шляху до Зборища, вона каже, що це дуже важливо, адже треба дізнатися, як інші Клани переживають паводок. Вона відправляє Тигрокігтя, Вогнесерда та Довгохвоста знайти суху дорогу. Навіть коли шлях не знайдено, Синьозірка продовжує намагатися його знайти, але їхні землі затопило, а єдиний можливий шлях — через територію Тіньового Клану. Там ворожі вояки врешті-решт їх хапають, але Синьозірка спокійно просить їх пропустити. Вони йдуть на Зборище у супроводі цих котів.

Вже там провідницю звинувачують у тому, що вона вкриває Хвостолома в таборі. Вона каже, що не відпустить сліпого кота, адже це нешляхетно, але інші Клани, здається, забувають про це слово. Коли Річкові коти погоджуються провести їх додому через свої землі, Синьозірка зовсім не зауважує, а навпаки, цікавиться життям Мрячконіжки.

Провідниця захищає табір, коли Вітряний і Тіньовий Клани атакують його, і захищає Хвостолома попри те, як цього не хочуть її коти. Після бійки вона проголошує Орляколапа вояком та нарікає його Орлякошубом.

Після смерті Срібнострумки Синьозірка дуже сердиться, коли Рябохвоста проти того, аби тримати кошенят у таборі, бо вважає, що кошенята ні в чому не винні. Вона каже Вогнесерду, що знала про стосунки Сіросмуга і Річкової кішки. Вогнесерд допитується, чому провідниця не поклала цьому край, і та каже, що вона прекрасно розуміє становище Сіросмуга. Сіра кішка розповідає воякові, як вона віддала кошенят, щоби стати воєводою замість кровожерливого Чортополоха, та про те, що Мрячконіжка й Каменешуб її діти.

Вона не карає Сіросмуга, адже того, що трапилося, вже достатньо. Клан розлючений, але їй байдуже. Синьозірка робить новаком Хмарка та дає йому у виховники Вогнесерда. Тепер його звуть Хмаролап.

Коли Річковий Клан приходить забрати кошенят, вона їх не віддає, але розуміє, що це питання часу. Трохи пізніше на Клан нападають волоцюги, очолені Тигрокігтем, який намагається вбити Синьозірку. Вогнесерд серйозно ранить його, тож воєвода тепер беззахисний. Провідниця поводиться дуже втомлено та, здається, втрачає бажання вести Громовий Клан. Вона проголошує, що воєвода тепер в'язень, а потім виганяє його з Клану. Синьозірка не називає нового воєводу навіть після місяцепіку, а це порушення вояцького правильника. Та врешті-решт вона каже, що цю посаду займатиме Вогнесерд.

Наступного дня Попелапка має знак від Зореклану для провідниці — гнилу сороку поміж свіжини. Але ні в кого немає часу над цим думати, бо приходять Річкові вояки, аби забрати кошенят. Синьозірка відмовляється, але їхній батько віддає їх добровільно.

Здіймається буря[]

Білошторм розповідає, що у яслах провідниці не було вже давно, можливо, тому що вона ще не оговталася після зради Тигрокігтя. Вогнесерд іде спитати Синьозірку, кого дати в наставники новим учням, але бачить, що життя Клану її зовсім не цікавить та вона не довіряє жодному воякові. Ба більше, вона навіть не пам'ятає, що Сіросмуг більше не в Громовому Клані. Тому провідниця скидає відповідальність за це на Вогнесерда.

Коли воєвода вирішує, хто буде наставниками, Синьозірка лякається, бо в таборі майже немає вояків, та наказує тримати там щонайменше трьох щодня. Потім вона дає нові імена Зололапові та Папоротелапці та назначає їм у вчителі Порохошуба та Темносмуга.

Пізніше провідниця наказує Вогнесердові негайно вирушити з нею до Високих Скель. Вона не приймає заперечень та не дозволяє більше нікому піти з ними. Синьозірка обирає довший шлях, імовірно, щоб побачити своїх дітей. Проте на землях Вітряного Клану їх бачать ворожі вояки та не дають пройти. Провідниця так і не доходить до Високих Скель. Їй дуже важко, проте все піклування Вогнесерда вона ігнорує.

Пізніше Синьозірка дозволяє Вогнесердові залишати лише двох котів у таборі, коли він переконує її, що так буде зручніше, а небезпеки вже немає, проте вона все ще не дуже зацікавлена життям Клану. Інші про це вже здогадуються та щось підозрюють. У день Зборища вона нібито починає за собою слідкувати та настільки ж серйозно, як раніше, ставиться до добробуту Клану. Вона вирішує не брати з собою ні Темносмуга, ні Порохошуба, ні Довгохвоста. На Зборищі Синьозірка оголошує, що Хвостолом мертвий, а Тигрокіготь більше не воєвода, ігноруючи питання, як та чому це сталося. Коли патруль знаходить двох вояків Тіньового Клану, провідниця розлючена та вимагає від котів, щоб вони пішли.

Синьозірку не влаштовує знахідка секретного тунелю, який використовують Тіньові коти. Вона не хоче давати їхньому Кланові приводу для бійки. Провідниця щаслива, коли Верболоза народжує, але не приховує, що все ще не довіряє старим Громовим воякам.

Коли Хмаролапа крадуть Двоноги, вона вважає, що така була воля Зореклану. Коли Громовий Клан страждає від спраги, Білошторм каже, що Синьозірка не хоче виходити з табору та не п'є достатньо води.

Коли до табору приносять мертвого Вітрогона, провідниця у відчаї, розлючена та налякана. Вона вважає, що Тигрокіготь хоче їй помститися, і хоче віддати життя за Клан, але Вогнесерд її зупиняє. Синьозірка знову картає себе за те, що не розгледіла ворога у воякові, та ігнорує слова Клану про те, що вона сама у всьому винна. Провідниця залишається біля тіла Вітрогона на всю ніч разом із Білоштормом. Коли Вогнесерд приходить до неї, щоб розповісти про патрулі, їй байдуже.

Хмаролап повертається, та Синьозірка непевна, чи варто його приймати, адже вважає, що Зореклан хотів, щоб він залишився. Поговоривши з Вогнесердом, вона розуміє, що помилялася як стосовно цього учня, так і стосовно Круколапа й Тигрокігтя. Кішка вирішує, що дозволить Хмаролапові залишитись, а також зобов'яже кожного, хто побачить Круколапа на їхніх землях, вшановувати його, як члена свого власного Клану. Вона не проголошує рішення на Високому Камені, але підзиває до себе Темносмуга та наказує йому розповісти усім її волю.

Коли в таборі починається пожежа, Синьозірка смертельно налякана, тож Морозошубці доводиться підштовхувати її. Вогнесерд виганяє її до інших, тож вона рятується. Проте коли увесь Клан біжить до ріки, вона розмовляє із Зорекланом, допоки її не підганяють Білошторм та Ряболиця. Синьозірка перепливає річку з усім Кланом, але їй дуже важко через переправу, дим та зневіру. Коли Річковий Клан ділиться з нею їжею, вона ігнорує це, навіть не приховуючи свою слабкість. 

Синьозірка розлючена, коли Жовтоікла та Куцохвіст помирають, та негайно наказує Громовому Кланові повернутися, не дозволяючи Сіросмугові піти з ними. Вона каже, що у боргу перед Річковими котами. Кішка стає неймовірно жорстокою, вона підганяє старійшин, яких завжди поважала, і навіть не дивиться на спалений ліс. Синьозірка наказує підвести її до тіла Жовтоіклої, але потім вибігає у розпачі. Вона оголошує, що більше не вірить у Зореклан.

Провідниця часто їсть макове насіння, що їй дає Попелюшка. Біля неї вартують то Білошторм, то Мишошубка, то Прудколап. Вона не вшановує померлих, як потребує ритуал (це робить білий вояк) і виходить з кубла лише раз. Також Синьозірка відмовляється йти на Зборище, хоч вона і провідниця, тож вояки приймають усі рішення замість неї.

Небезпечний шлях[]

Як уже зазначено в минулій книзі, провідниця не присутня на Зборищі.

Вона все ще хворіє, але кішку охоплює шок, коли вона дізнається, що Тигрозір тепер провідник. Синьозірка розлючена на Зореклан, бо його коти піднесли зрадника до такої важливої посади. Вона обурена й на інших провідників, особливо на Високозорого, бо вони дозволили тирану стати провідником. Провідниця каже, що Зореклан її покинув та не врятує їх, коли Тигрозір буде нападати. Вона хоче, щоб він зустрів добрий опір, тому наказує подвоїти патрулі, поставити у таборі варту й частіше перевіряти кордони Тіньового Клану, та не сприймає відмов.

Синьозірка також відмовляється висвячувати усіх новаків, окрім Хмаролапа, у вояки, тому що вважає, що всі їхні вчителі — зрадники.

Коли Попелюшка перевіряє Сніжка на глухоту, вона зацікавлено виходить на галявину, а потім виносить вирок — кошеня ніколи більше не стане вояком. Незважаючи на лють та образу Крапохвістки, яка тікає няньчитися з сином, провідниця наказує Попелюшці поговорити з нею, щоб вона поставила Клан перед своїм дитям. Їй зовсім байдуже на малюка та його мати.

Вогнесерд гадає, що в Синьозірки вже зовсім усе добре, бо вона активніша, ніж раніше. Але провідниця все ще дуже агресивна, бо коли воєвода розповідає їй про численні сліди собак на їхніх землях, вона одразу запевняє себе та Вогнесерда, що це вояки Вітряного Клану, хоча й на це нема жодних доказів.

Синьозірка ненавидить Зореклан. Вона вважає, що всі коти Громового Клану — зрадники.

Синьозірка веде патруль до Сонячних Скель. Коли на них нападає Річковий Клан, провідницю атакують її ж діти. Вогнесерд говорить Мряжконіжці та Каменешубу, що Синьозірка їхня мати. Після битви вона дозволяє Сіросмугу повернутися.

Провідниця, нікому не сказавши, йде до Місяцескелі. Вона робить вояком Хмарохвоста. Прудколап та Яснолапка хочуть здивувати її, дізнавшись про те, що вбиває здобич на Громових землях, але новака вбивають собаки, а новачку калічать. Провідниця нарікає її Безликою.

Пізніше Громовий Клан іде проганяти собак. Вогнесерда от-от порве собака, але Синьозірка кидається на пса і вони разом котяться до обриву. Вона падає у воду, і її рятують Вогнесерд, Мрячконіжка й Каменешуб, але провідниця вже захлинулася на смерть. На березі Синьозірка останній раз говорить із воєводою і її пробачають діти, після чого вона спокійно йде за Дубосердом у Зореклан.

Темні часи[]

Синьозірка дає Вогнезору його дев'яте життя, а потім каже йому пророцтво: "Четверо стануть двома. Лев із тигром зустрінуться в битві, і кров запанує над лісом".

Потім, під час битви з Кривавим Кланом, вона зустрічає Вогнезора, коли той втрачає перше життя і з'являється в Зореклані.

Спецвидання «Шлях Вогнезора»[]

Коли Вогнезір приходить до Місяцескелі дізнатися, що за котів він бачить у снах, Синьозірка розповідає йому про Небесний Клан, який колись був змушений покинути ліс, адже Двоноги почали будувати на їхній території свої гнізда. Вона намагається вмовити кота дбати про свій Клан.

Цикл «Нове пророцтво»[]

Північ[]

У пролозі Синьозірка, Мертвоніг, Ночезір та Дубосерд обирають котів, які підуть у подорож. Провідниця обирає Ожинокігтя.

Потім вона приходить уві сні до Ожинокігтя та розповідає про пророцтво. Вояк питає, що це означає, але Синьозірка вже зникає.

Стожари[]

У пролозі вона, Північ та інші предки обговорюють нову територію.

Сутінки[]

У пролозі вона, та інші предки повідомляють Попелюшці про її смерть. Синьозірка співчуває медикішці та говорить, що для неї в Зореклані буде особливе місце.

Захід[]

Жовтоікла, Синьозірка та Левосерд говорять Листоплесій про її складний шлях у житті в майбутньому. Листоплеса питає Синьозірку про три зорі, які вона бачить, але провідниця каже, що ще не настав час дізнатися їхній зміст.

Цикл «Сила трьох»[]

Прозір[]

Синьозірка, Левосерд та Високозорий приходять до Листоплесої уві сні. Повернувся Сіросмуг, тому Вогнезір не може вирішити, хто тепер буде воєводою. Колишня провідниця говорить Листоплесій, що цього разу Вогнезір має обирати воєводу не серцем, а розумом.

Затемнення[]

Вона з'являється в пролозі разом із Білоштормом, Плямолисткою та Жовтоіклою. Кішка говорить, що Високозорий переймається за Падуболапку, Леволапа і Сойколапа, і вважає, що новакам не потрібно знати правду та відчувати відповідальність перед іншими Кланами. Провідниця зникає, аби не посваритися з Жовтоіклою.

Коли Сойколап проникає до спогаду Попелюшки, де її збиває потвора, він бачить Синьозірку і Жовтоіклу, які про щось розмовляють.

Коли Жовтоікла розмовляє із Сойколапом, Синьозірка радить йому дослухатися до неї.

Сходить сонце[]

Синьозірка з‘являється у пролозі, коли її звинувачує Жовтоікла. Колишня провідниця намагається впевнити медикицьку, що вона не винна, і після нападу Жовтоіклої вона звільняється. Кішка вважає, що у ситуації винна Північ, та говорить про те, що не бажала брехати Левожару, Падуболистці,та Сойкоперові, але без цього усе було б іще гірше.

Спецвидання «Таємниці Кланів»[]

Синьозірка розповідає, як вона за два дні після того, як стала новачкою Синьолапкою, вперше йде разом із Кланом на Зборище. Тоді кицька присягається одного дня стати провідницею та повести Громовий Клан на Зборище.

Родовід[]

Мати:

Батько:

Сестра:

Пара:

Доньки:

Син:

Племінник:

Внук:

Дядько:

Внучаті племінниці:

Внучаті племінники:

Правнучнаті племінники:

Правнучаті племінниці:

Праправнучаті племінниці:

Праправнучатий племінник:

Троюрідні сестри:

Троюрідні брати:

Цікаві факти[]

  1. Спочатку автори хотіли дати Синьозірці ім'я Місяцезірка, проте вирішили зберегти назви, пов'язані з місяцем, для святих місць. Дивно, що також вояцьким ім'ям Синьозірки мало бути Місяцескеля. Коли від кореня "Місяце-" відмовились, її назвали Синьоскеля, але вирішили відмовитися від зв'язку зі скелями остаточно.[12][13]
  2. У Зореклані Синьозірка буде парою Дубосерда, але у книгах, на жаль, ми цього вже не почуємо.[14]
  3. У роду Синьозірки є російські блакитні кішки.[15]
  4. Ближче до кінця життя в Синьозірки була психічна хвороба, що не давала їй запам'ятовувати усе чітко та сплутувала спогади.[16]
  5. У «На волю!» Сіролап каже Вогнелапу, що Синьозірка зазвичай тренує тільки кошенят воєвод. І це неправда, оскільки її учні – Морозошубка, Вітрогон і Вогнезір – не були кошенятами воєвод.[17]
  6. Спочатку, до книги «Пророцтво Синьозірки» було заявлено, що Білошторм та Синьозірка не пов'язані кровно.[18]
  7. Синьозірка подарувала Вогнезору дев'яте життя — шляхетність, певність і віру.
  8. Синьозірка — одна з наулюбленіших персонажів Кейт Кері.[19]

Помилки[]

  1. У книзі «На волю!», на сторінці 237, вона помилково названа королевою, хоча на той час була провідницею.
    1. У цій же книзі, на сторінці 163, Синьозірка говорить, що якби Тигровий Клан досі жив у лісі, навряд чи чотири Клани їх теж населяли. В оригіналі ці слова каже Плямолистка.
  2. У «Ліс таємниць» вояцьке ім'я Синьозірки названо Синьошуба замість Синьошубка.
  3. У «Пророцтві Синьозірки» на сторінці 14 та в «Здіймається бурі» на сторінці 55 Синьозірка описана темно-сірою.

Галерея[]

Пікселі[]

Офіційні зображення[]

Примітки[]

Advertisement