«Шлях Вогнезора» — перше спеціальне видання серії «Коти-Вояки», видане українською мовою. Хронологічно дії відбуваються після «Темні часи» і до «Північ».
Обкладинка[]
Ця обкладинка відрізняється від обкладинок першого циклу. Автор і назва серії написані блідо-зеленим кольором, назва книги — великими золотими літерами. На лівому центрі зображений силует Вогнезора на темному фоні з місяцем. Під назвою зображені силуети багатьох котів, а під ними — символи всіх Кланів.
Офіційний опис[]
І вдень, і вночі, уві сні й наяву до нього приходять загадкові тіні минулого. Про що благають ці бездонні небесні очі? Щоб допомогти котам-примарам, Вогнезору доведеться покинути власних побратимів і вирушити у небезпечну подорож.
Анотація[]
Після жорстокої битви з Кривавим Кланом минула вже не одна повня, і в лісі нарешті запанували мир та спокій. Вогнезір із головою поринає у провідництво і робить усе можливе, щоб зміцнити Громовий Клан. Але несподівано в його життя вриваються тіні з минулого. Загадкові примарні коти не дають йому спокою ні вдень, ні вночі. Про що вони благають? Куди кличуть? Аби дізнатись правду, Вогнезір має вирушити в небезпечну подорож, яка переверне з лап на голову не тільки його власне життя, але й життя усіх лісових Кланів.
Присвячення []
Особлива подяка Крісу Болдрі.
Сюжет[]
У пролозі описується, як Небесний Клан виганяють з лісу інші чотири Клани. Небесна королева, В'юнка, залишається у Громовому Клані. Небесний провідник, Хмарозір, оголошує, що предки їх зрадили.
Вогнезора починають мучити кошмари про Клан котів, які кудись йдуть, а незнайомий сіро-білий кіт намагається поговорити з рудим котом.
Провідник висвячує Ожинолапа у вояки, нарікаючи його Ожинокігтем. Після церемонії Вогнезір знову бачить обличчя сіро-білого кота в калюжі.
На полюванні кріль ранить Довгохвоста в очі. Попелюшка намагається зберегти вояку зір.
Після Зборища Вогнезір знову бачить видіння про незнайомих котів і вирішує піти до Високих Скель, щоб дізнатися, хто ці коти та чого вони хочуть.
Біля Місяцескелі до провідника приходить Синьозірка та розповідає, що ці коти з Небесного Клану, який дуже давно покинув ліс. Вогнезір пропонує відшукати тих котів, але Синьозірка вважає, що він має залишитися зі своїм Кланом. Рудий кіт обурений байдужістю предків до Небесного Клану.
До Вогнезора приходить Плямолистка. Він питає у медикиці, як йому допомогти Небесному Клані, на що вона каже, що відповідь скоро сама йому з'явиться.
Кіт зустрічає Ляпка та питає питає у друга, що він тут робить. Ляпко говорить, що до нього приходять незнайомі коти та просять допомоги. Вогнезір вирішує провести ніч у саду Ляпка. Уві сні до Вогнезора знову приходить сіро-білий кіт. Вони розмовляють, і Вогнезір дізнається, що Небесні коти не просто пішли з лісу, а їх видворили інші Клани. Небесний провідник проводить екскурсію по давнім угіддям його Клану.
У патрулі Верболозу вбиває борсук, і весь Клан чуває за нею.
Тим часом Сіросмуг, Попелюшка та Піскошторма гадають, що Вогнезір хоче жити у Двоногів, бо провів ніч у саду Ляпка. Вогнезір розповідає друзям, що він збирається піти на пошуки Небесного Клану. Піскошторма хоче піти з ним, тому запам'ятовує деякі лікарські трави.
Вогнезір залишає Клан Попелюшці з Сіросмугом та разом із Піскоштормою відправляється у подорож.
Під час мандрівки пара свариться через Плямолистку, і воячка тікає від кота. Провідник бачить, як Піскошторму накриває повінь.
Рудий кіт шукає кохану, але це нічого не виходить, і Вогнезір починає розуміти, що значило обличчя Синьозірки у штормі, яке він нещодавно побачив.
Від сну його пробуджують два незнайомих кота, які наказують вставати та трохи поїсти. Їх звати Кора та Палимон, і вони волоцюги. Провідник питає у них, чи не бачили вони руду кішку, на що коти відповідають, що її, можливо, бачили інші. Кора та Палимон відводять Вогнезора до Куцаня, який повідомляє, що бачив таку кішку. Волоцюга веде рудого вояка до паркану, біля якого він бачив Піскошторму. На Вогнезора нападає кицюня, але неочікувано кота рятує Піскошторма. Вогнезір вибачається перед нею. Він дякує Куцаня за допомогу та відправляється у дорогу з Піскоштормою.
Вогнезір знову бачить видіння про виснажений Небесний Клан. Він спостерігає, як Небесна кішка стрибає та ловить білку. Провідник гадає, що стрибок, мабуть, є особливістю Небесних котів.
Через деякий час Вогнезір знову отримує видіння про те, як Небесний воєвода, Совохвіст, відправляє патрулі та промовляє: «Тепер це наш дім. Ви знаєте, куди йти...». Після цих слів рудий провідник розуміє, що вони майже прийшли.
Піскошторма та Вогнезір знаходять печери, і припускають, що тут, мабуть, колись розміщувався новий табір Небесного Клану.
Громового провідника розбуджують якість незнайомі кицюні, які насміхаються над іншим котом, і Вогнезір проганяє їх. Пізніше провідник вирішує поговорити з тими кицюнями. Після розмови з ними, Вогнезір дізнається, що їх звати Вишенька та Борис, і насміхалися вони над старим котом на ім'я Муня, який розповідає про котів на зірках. Вогнезір припускає, що, можливо, Муня останній вояк з Небесного Клану, і тому необхідно з ним поговорити.
Вогнезір та Піскошторма знаходять печеру Муні, але той відмовляється з ними говорити. Тоді Вогнезір пропонує Піскоштормій прийти до кота через чотири світанки, коли буде повня, і якщо Муня справді вояк Клану, то він не повинен напасти на котів під час Зборища.
За чотири світанки Вогнезір з Піскоштормою розмовляють з Мунею, і той повістує, що насправді його звати Небо. Громовий провідник запитує у нього, чи був він колись вояком Небесного Клану, на що Небо відповідає, що ні, але його бабуся народилася у Клані. Вогнезір розповідає коту про свій сон. Старий кіт проводить екскурсію по старим угіддям Небесного Клану, розповідає про свою сім’ю і припускає, що Вишенька та Борис нащадки Небесного Клану.
Вогнезір та Піскошторма вирішують навчити Вишеньку та Бориса полювати. Також вони розповідають кицюням про Небесний Клан.
Пізніше Громові коти захищають невідому кішку з кошенятами від лисиці, і незнайомий рудий волоцюга допомагає Піскоштормій та Вогнезору побороти лиса. Коти проганяють ворога, і Громові коти дізнаються, що кішку звуть Команиця, а волоцюгу — Шрам. Вогнезір розповідає котам про життя у Клані, і Команиця відразу погоджується приєднатися до Вогнезора, а Шрам висловлюється, що коти справді сильніші, коли живуть разом, і також приєднується до Клану.
Вогнезір вирішує зробити збори для тутешніх котів, аби розповісти про життя у Клані. Вишенька та Борис відводять провідника до інших кицюнь, щоб кіт розповів їм про збори. З усіх кицюнь погоджується прийти тільки Гутч. Потім Шрам також знайомить Вогнезора з іншими самітниками, і провідник розповідає їм про збори та Небесний Клан. Дощошуб, Листинка та Клапоть погоджуються прийти та послухати, що Вогнезір буде розповідати. Зрештою, вони вислуховують Вогнезора. Команиця, Шрам, Вишенька, Борис, Гутч, Клапоть та Листинка погоджуються приєнатися до Небесного Клану. Ворішинка, Оскар та Дощошуб відмовляються. Небо оголошує, що Небесний Клан знову живий.
Пізніше Вогнезір з Піскоштормою беруть Небесних котів на полювання.
Вогнезір зупиняє сварку між Піскоштормою та Шрамом.
Потім Громовий провідник скликає віче та дає Небесним котам вояцькі імена. Він нарікає Шрама - Гострокігтем, Клаптя — Клаптеногом, Команицю — Конюшинохвостою, Гутча — Дрібновусом та Листинку — Ряболисткою. Вишенька й Борис стають новаками, отримавши імена Вишнелапка й Горобцелап, а їхніми виховниками стають Гострокіготь та Ряболистка. Кошенята Конюшинохвостої теж просять Кланові імена, тому Вогнезір називає Камінця — Ріньком, Скока — Стрибком, а Лялю — Дрібкою. Наостанок він нарікає Неба Небостражом на честь вірності Небесному Клану. Сірий кіт просить його пізніше прийти до нього.
Небостраж говорить Вогнезору, що Громовий Клан у безпеці, і також промовляє пророцтво: «Буде троє, кров від твоєї крові, які триматимуть зоряну силу у своїх лапах».
Згодом Небесні коти помічають кордони.
Після патруля Вогнезір знаходить мертвого Небостража у його кублі. Небесний Клан чуває за старим котом, хоча Вогнезір бачить, що не всі коти справді тужать за старійшиною.
Кошенята Конюшинохвостої тікають з табору та знаходять дивну печеру. Коли вони повертаються, то поширюють чутки про великих сріблястих котів у тій печері. Вогнезір збирає патруль та йде перевірити печеру, але нічого дивного не знаходить.
Дощошуб приходить до Небесного Клану та просить врятувати його подругу Пелюстку та кошенят від Двонога, який не випускає королеву надвір. Вогнезір з патрулем рятують кішку з кошенятами та дозволяють Пелюстці та Дощошубу тимчасово залишитися у Небесному Клані.
Горобцелап розповідає Вогнезору, що на них напали щури та сильно поранили Клаптенога. Піскошторма доглядає вояка.
Вогнезір з іншими перевіряє повітку, де поранили Клаптенога, і знаходить там велику зграю щурів. Один з щурів виходить до котів та каже, що якщо вони не залишать цю долину, то вони повбивають котів. Також щур згадує, що вбивали їх раніше. Вогнезір припускає, що щур мав на увазі старий Небесний Клан, який колись тут оселився.
На вічі Небесні коти вирішують битися зі щурами за цю долину.
Клаптеногу гіршає, і до Піскоштормої та Вогнезора приходить Плямолистка та приносить корінь лопуха. Піскошторма дізнається, що Плямолистка часто приходить до Вогнезора у снах та дуже ображається, але Вогнезір запевняє кішку, що він любить її більше. Провідник дякує Плямолистці не тільки за корінь лопуха.
Небостраж навідує Вогнезора уві сні та каже, що їхня медикішка вже ступила на шлях, який приведе її до Небесного Клану, тому її треба шукати за його межами.
Вогнезір бере з собою Горобцелапа та йде до угідь Двоногів, де знаходить Луну, якій сняться коти із зорями на хутрі. Вона погоджується приєднатися до Небесного Клану. Під час Зборища на Небесному Камені провідник нарікає Луну Луноспівою. Піскошторма навчає її основним травам.
Пізніше Луноспіва розповідає, що чує голоси у Шепіткій Печері.
Щури атакують Небесний Клан посеред ночі. Починається битва, в якій щури відступають, але за власними потребами.
Пізніше Вогнезір вирішує не чекати наступного нападу від щурів, а напасти першими, і Небесні коти погоджуються.
Дощошуб та Пелюстка вирішують приєднатися до Клану назавжди. Вогнезір залишає Дощошубу його ім'я, а Пелюстку нарікає Пелюстконосою.
Небесний Клан атакує щурів у їхній повітці. Згодом коти починають діяти проти плану, і Вогнезір наказує відступати, і намагається допомогти Дощошубу, якого відтіснили щури. Провідник щурів забирає у Вогнезора одне життя.
Пізніше Вогнезір прокидається та дізнається про смерть Дощошуба та те, що Небесний Клан програв. Небесні коти вирішують битися за свою територію, а Ряболистка каже Піскоштормій та Вогнезору, що це битва Небесного Клану, і Громові коти не зобов'язані ризикувати своїм життям у цій битві. Але Вогнезір та Піскошторма відповідають, що вони будуть битися. Вогнезір вважає, що треба вбити провідника щурів, щоб отримати перемогу.
Небесні вояки намагаються змусити щуриного ватажка заговорити, але той мовчить. Тоді голос Плямолистки підказує Вогнезору: «Не багато, а один». Кіт розуміє, що щури, як один, передають накази вожака хвилею видимих сигналів. Простеживши за ними, Вогнезір знаходить вожака, стрибає у натовп щурів та вбиває його. Щури відступають, а Небесний Клан отримує перемогу.
Коти забирають тіло Дощошуба до табору й там чувають за ним. Вогнезір бачить, що Небесний Клан змінився, і тепер справді відчуває почуття втрати.
Луноспіва розповідає Вогнезору про видіння, у якому вона бачила, як рябіли листки, і припускає, що Зореклан намагається сказати щось про Ряболистку. Вогнезір каже, що зараз Кланові потрібен провідник, і Ряболистка має стати ним.
Ряболистка дивується такому рішенню предків і прямує з Луноспівою та Вогнезором до Небесного Каменю.
На церемонії Хмарозір, провідник старого Небесного Клану, Небостраж, мати Ряболистки, Плямолистка, Червонозір, Берестозора, Прудкозір, Світозора та В'юнка дають життя кішці, і вона стає провідницею Листозіркою.
Кішка скликає віче Клану, на якому висвячує Горобцелапа та Вишнелапку на вояків, нарікаючи їх Горобцешубом та Вишнехвостою. Стрибко, Рінько та Дрібка стають новаками. А новим воєводою стає Гострокіготь. Небесний Клан дякує Піскоштормій та Вогнезору за все, що вони зробили для них. Громові коти повертаються додому.
В епілозі у Піскоштормої народжуються Вивірка та Листинка. Вогнезір навідує своїх доньок та роздумує про пророцтво Небостража.
Галерея[]
Іноземні обкладинки[]
Цікаві факти[]
- «Шлях Вогнезора» — перше спецвидання, яке вийшло українською мовою.
Помилки[]
- Зазначено, що після битви з щурами, у Вогнезора залишилось 6 життів, хоча насправді їх стало 7.
Навігація |
---|
Книги | |
---|---|
Пророцтва починаються | На волю! ❖ Вогонь і крига ❖ Ліс таємниць ❖ Здіймається буря ❖ Небезпечний шлях ❖ Темні часи |
Нове проророцтво | Північ ❖ Сходить місяць ❖ Світанок ❖ Стожари ❖ Сутінки ❖ Захід |
Сила трьох | Прозір ❖ Темна ріка ❖ Вигнанці ❖ Затемнення ❖ Довгі тіні ❖ Сходить сонце |
Знамення Зореклану | Четвертий новак ❖ Стихле відлуння |
Спецвидання | Шлях Вогнезора ❖ Пророцтво Синьозірки ❖ Доля Небесного Клану |
Путівники | Таємниці Кланів |
Манґа | Пригоди Сіросмуга ❖ Бич. Початок легенди ❖ Тигрозір і Саша |